Шевченко Тарас
Краса слів, що ллються з уст,
Мова – це вічний наш струм.
Серед поля, в тиші ночей,
Лунає слово – далекий вік.
Франко Іван
В мові нашій – серце землі,
Відлуння мрій, й котрі сили.
В кожному слові – історії тягар,
Неперехідність, як вітчизни бар.
Осипенко Олена
Літератури ніжні жовтки,
Слово звучить, мов світанкові птахи.
Кожна буква – зломлений хрест,
Проникливість мови – це наш тест.
Філатов Андрій
Відродження слів – шанс для душі,
Мова – наш скарб, що ніколи не вмре.
В зонах розуму, де живе час,
Рідні слова нас ведуть до нас.
Левицький Микола
Слово – це ніжний дотик весни,
Мова – це пісня вітру в гори.
Вера – в серцях поколінь,
Сила, що розірве всі суті.
Нечуй-Левицький Іван
Там, де поезія зливається в ріки,
Мови аромати – дивні відгомони.
Слово в серці – відголоски часів,
Узори народу, мрії – це наш світ.
Куліш Пантелеймон
В далеких схованках душі моєї,
Мова нуртує, як річка втіхи.
Вона – та искра, що вогонь розжене,
Словом натхнення запалює мрії.
Малишко Андрій
Слово – свіжість ранку, що знову пришле,
Відлуння рідних звуків, що пам’ятають мене.
зловимо вітер і віддамо в мову,
Кожен рядок – це частка любові.
Гончар Олесь
Кожне слово – це ззовні,
З точки зору вічного моменту.
Мова розкриває серце, як книжка,
Тож не губімо її, як животтєву пляшку.
Бондаренко Тетяна
У звуках мови – наш дім,
Доброта й радість в кожнім римі.
Обіймемо себе в словах,
Поширюючи любов через всесвіт.
Тичина Павло
На крилах слів ми летимо,
В просторах мови – там, де живемо.
Слово, як пісня в радості й страху,
Танець душі в безмежному краю.
Жолковський Віктор
Мова – це пісня, що звучить в серцях,
Слово, що веде крізь дні і вночі.
Культурне багатство, що живе в нас,
Мовле – це таємниця, що розкриває час.
Стус Василь
Слово, що світлом осяює путь,
В мові рідній сміливо йдемо вгору.
Кожна літерка – це крок у віру,
Воскресає мова, живе в нашому дусі.
Костенко Ліна
У затишку слів – натхнення звучить,
Мова рідна – як материнська пісня.
Правди моєї тиха мелодія,
Завжди з нами, в серці, в світлі.
Захарченко Ірина
Мова – це сила, що нас веде,
В кожнім слові – віра й надія.
Складемо вірші, відгомони,
В мові живемо, що є нашою піснею.
Сосюра Володимир
Пісня моєї країни – це мова,
Що розкриває вселенські таємниці.
В її ритмі – мрія і пам’ять,
Краса, що світлом осяває вічність.
Рильський Максим
Що є мова, якщо не любов?
В кожному слові – яскравий світ дивовиж.
В музичному вальсі звучать рими,
Слово живе, як в серцях емоції.
Кучеренко Оксана
Поезія – це свято комунікації,
Мова – нашо́ свято і пристрасті.
З’єднує народ через любов,
Посилає в світ наші прогресії.
Гребінка Петро
В червоному слові – згадка про нас,
Мова – кузня, що кують ми на зло.
Посланці пахучі, гарячі листи,
Від мови живемо – в серцях ношу.
Львовський Станіслав
Слово в полі – відлуння рідне,
Кожна буква – камінь, що гне в часи.
Солов’їна пісня ллється з грудей,
Слава мові, що за мейками летіли.
Цюпа Наталія
Злітаються звуки, як пташки в небесах,
Мова – це клей, що поєднує серця.
Вірші, немов зорі, в темряві горять,
Краса рідних слів назавжди приросте.
Лисенко Євген
В словах – болі, радощі і мрії,
Мова плететься з дотиків землі.
Скористаймося нею, як старевим променем,
Вона зберігає гідність, надію в день.
Гусар Лариса
Слово з племен – це мудрість, що роками,
В мовному небі ми здіймаємось в вись.
Обіймаємо всіх рідних в римах,
Мова – це магія, серцями повсякчас!
Боярський Роман
Розквітли слова в ранковій росі,
Мова співає, навчає надії.
У кожнім звуці – міць нашої праці,
Солом’яні пісні – в помічі без краю.
Довженко Олександр
Слово просте, але в ньому глибина,
Мова – це клич, що зібрав нас разом.
Термін вічний, вбирає усе,
Вона з’єднує серця, як вітрила.
Винничук Юрій
Говоримо з глибини, і звучить наш крик,
Мова як криця, влучно, мов крик птахів.
Збережена сила, голос народу,
Спонукає думки, тут же у межах!
Братко Андрій
В словах живе моїх стремління,
Мова для нас – це міць і натхнення.
О, українська, серце твоє в нас,
Будемо боронити, бо це наш час.
Завгородній Анатолій
Діти слів – це наше рукопис,
Із пелена рівнин, плетемо досягти.
Чуваю тиху пісню з нусами,
Про Україну, день, що прозорим стає.
Чубалко Світлана
У музиці слова – строфа радості,
Користуються серця навколо.
В мові живе любов, непереможний віт,
Разом пройдемо в життя, в краю червоне.
