Автор Коваль Софія Поет з глибин
Виникла гімн, крик за волю,
Чується вітру стогін в полі.
Земля стогне під ногами,
Гучні марші, звуки драми.
Летючі думки
Вогонь війни палає знову,
В очах людей — втрата, сльози.
У темряві, тільки надія
Гасне, як свічка, в лиху годину.
Стежка до свободи
Куди ж веде ця кривава стежка?
Спогади жахливі, скорбота важка.
Пройдуть роки, та в серці пісні
Про цю війну, про радість і сни.
Утеча
Вибирає шлях, калюжа сліз,
Кожен герой — на ньому тягар.
Справедливість звучить на устах,
Душі не зламати, живе до цього дня.
Молитва
У тиші молюся, серце мовчить,
Війна, чому ти знову з’явився?
Дай нам сили встояти в боротьбі,
Наша віра — наш меч, наш щит!
З небес на землю
Де небеса розриваються в війні,
Для миру — промінь, тихі краплі.
Пам’ять про загиблих у серці живе,
Вони з нами, поки живе земля.
Не зламаюся
Вітер гуде, лунає крик,
Та серце моє не піддасться страху.
Я — вільна, я — сильна, як дуб,
Віддаю всі свої думки ріднім.
Відвага
За рідну землю, за волю, за сльози,
Стоїмо разом, як смерека в лісі.
Хто за правду, той переможе,
В єдності сила, історія нас чекає.
Крик душі
В темряві ночі чую стогін,
Сумні очі нагадують мені:
Ця боротьба — за щастя і правду,
В нашій свідомості — вогонь з надією.
Лист до брата
Ти в бою, я тут — все-таки дихаю,
Сестри, мати — про вас не забуваю.
Ми сильні разом, ми переможемо,
Ця земля — наша, ми не відступимо.
Мій вірш
Як крик, як пісня з дна з’явилася,
Наша земля — жива, і не вмре.
За неї б’ємось, як львівські круки,
Хай лине наша правда, міць не вмре.
Пам’ять
Вбігаючи в поле, в круговерті днів,
Кожен крок — це пам’ять про ті,
Кого забрали з поля бою,
Але в серцях вони, навічно живі.
Путь вогню
Рука в руці, б’ється серце,
Не зламати нас, бо кревно єднання.
Ворог попереду — ми не відступим,
У свободі наш дух, вірмо в завтра.
Дитина війни
Серед руїн, де грали у щастя,
Тепер лише тінь, місця без радості.
Та в серці дитячому — вогонь і надія,
Віра в мир — наше єдине бажання.
Час боротись
Коли добігає песня до краю,
Кожен герой — в серці мій гімн.
За правду, за гідність, за віру у світло,
Ми не здамося, поки є в нас сило!
Війна і мир
Спалена земля, в стогнах війни,
Чи ж буде день, коли стане мир?
Всі разом, герої — це наша віра,
Ми піднімемося, лишимо страхи.
Струни душі
Линуть слова, як гидки напади,
В серці майбутнє, в очах надія.
Наша пісня — відвага і правда,
Усім, хто з нами, вони однодушні.
Битва за правду
Зброя на плечах, лунають заклики,
Крок за кроком — в серцях вогонь.
З визволенням краплею сліз
Вималюєм мир, борючись в пеклі.
Ода матерям
Хто чекав, хто втратив, мріє про нас,
Усі ми — брати, одна мета.
За твою матір, за рідний поріг,
Син встає, аби навіки зберегти.
Світло у темряві
Крізь темряву пробивається днем,
Чуєш, як серце б’ється, прагне в світ.
За радість, за правду, за мрії нові,
Не здамося, поки одне є надійне.
Моя земля
Убогий край, зранене поле,
Де кров і бруд заполонили зорі.
Та наша воля, як сонце, встає,
Наша рідня — ми цього не здамо.
Крила свободи
З екіпажем мрій в небі широкий,
Ми летимо до незнаних днів.
В метушні двері правди крадуться,
Хто йде в світло — тих вже не зможемо зупинити.
Вікна надії
Час спостерігати природу живу,
Ворог не зупинить нас у боротьбі.
Ми є, ми входимо, світлом походимо,
Знову жити будемо — так, як мріємо.
Право на істину
Закрию очі на біль та печаль,
Та серце моє ще кричить у тиші.
Де є вогонь — ми встоїмо в бою,
Зброєю стане наша щира любов!
Лише вперед
Думка про волю та справедливість,
Непереборна сила всередині нас.
Разом піднімемось, разом не згаснемо,
Ця війна — крок до нашого щастя.