Автор Коваль Софія Іванченко Олександр
Вогонь до неба рветься знов,
Серце в крові, надії – в мрії.
Залишились лише слова,
Голоси мертвих прокреслять вії.
Петренко Марія
Мати вслухається в тишу,
Син не вернеться з війни.
Сльози стікають по щоках,
Біль в кожному дні — гіркота вини.
Ковальчук Степан
Де ти, моя юна мрія?
З поля брані вітри луни.
Скорбна доля, сльози в очах,
Скрадається смерть, разом з війною весни.
Бондаренко Олена
Тіні ворогів не покинуть,
А серце рветься на шматки.
Чи повернеться той, хто любив?
Сльози змішуються з гірким піском.
Лисенко Віктор
Вечірній штиль, та знову грім,
Тихо стукає в серце жах.
Сльози на щоках мами миті —
Голос сина в тиші прорив.
Гончаренко Руслан
Сонце заходить в небі червоним,
Спогади мимоволі палять.
Знову війна, знову нахлине…
Сльози ллються, серце тремтить.
Сидоренко Ірина
Листи з полів війни приходять,
Слова без кінця, без душі.
Сльози в очах, надії тьмяні,
Чекати весну – серце в камені.
Романчук Тетяна
Колосся в полі, пам’ять жива,
Вітри проносять крики з полів.
Сльози в зливі, пройняті світлом,
Де забуті, хто спаде на коліна.
Черненко Ярослав
Сердечні шрами, війна в рідній,
Сльози в струнах, чорні пісні.
Діти без батьків, мами у смутку,
Світанок несе лише тишу.
Лепеха Світлана
Війна… У вікнах сниться страх,
Відлуння пострілів з глибин.
Сльози з серця, горем запісані,
Час надії надійно гинуть.
Кривоніс Артем
Полум’я спалило всі мрії,
Навколо тінь, шрами війни.
Сльози згорнуті в плечах,
Поклик серця знову тремтить.
Дзюбанова Оксана
Гелике поле в цвіту розцвітає,
А серце в рванині натхненно тьмяне.
Сльози очей моїх – свідки горя,
Страшний крик, що в небі гуде.
Костенко Тарас
Ніч огортає, крики вітра,
Сльози на щоках – невидимий бруд.
Серце зламане, війна не стиха,
Тепер нема чим, та й з ким щасливим.
Герасимчук Людмила
Темрява серця та тихий біль,
Війна веде на смерть до дна.
Сльози кривавлять моє ім’я,
Сни в окопах – жити знову одна.
Задорожня Олена
Вогонь палає у серці самому,
Сльози героїв тих, хто страчений.
Ми пам’ятаємо, ми не забудемо,
Війна – це рани, що ніколи не загоїться.
Дудник Святослав
Листи з фронту, крики в душі,
Сльози покривають землю вітром.
Тихі вбиті на полях нектар,
Час забути – тихо стукотить в серці.
Карпенко Євген
Сонце сідає, слави немає,
Сльози ллються, біль у всіх куточках.
Чи повернемось, хтось спитає,
А хіба ж є куди повертатись?
Федосова Наталя
Бійців крики лунають в ночі,
Сльози нашої душі не потечуть.
Війна забрала, те, що дороге,
Та пам’ять – це сила, що пульсує в жилах.
Соловей Ігор
Сніг в полях, взимку війна,
Сльози закривають моє відчуття.
На кожну жертву, полетимо разом
Закресліть крики з серця в сльозах.
Мельник Марк
Вітер кривавить сльозу,
Серце розривається в муках.
Війна забирає життя –
Але мрії живуть в серцях спогадів.
Глібов Андрій
Поле смутку, пил на плечах,
Сльози на рушниках – сліди втрат.
Війна, куди свідомість веде,
Заплатимо життям за чуже.
Дорошенко Любов
Тіні, сліди над землею,
Сльози закрити не наваживсь.
На кожному кроці знов,
Війна не покине свій хрест.
Лук’яненко Яна
Коли зникне радість у снах,
Сльози, як дощі, з серця війни.
Віра в світло у серцях спільних,
Хоча біль слів, забути неможливо.
Копиленко Тихон
Сльози болю у тиші,
Війна – це голос, що кличе.
Спогади залишаться в снах,
Як друга війна на самоті.
Чумак Тетяна
В темряві ночі спогад з’являється,
Сльози там, де серце згасло.
Де правда, коли війна бере,
Залишивши біль, та сльози до сліз.
Щербань Олександр
Згасаючі зірки на небі,
Сльози ллються, згуки сердець.
Час знову принесе нам радість,
Але пам’яті не вдасться забути.
Жукова Аліна
Рветься місяць на тлі ночі,
Сльози стікають, ніхто не спочине.
Війна обіцяє повернення,
Але в кожному серці тягар гіркий.
Коваленко Сергій
В жовтому небі, як золоті,
Сльози на гарячих щоках.
Війна тягне у безодню,
Та в серці палає світло запасу.
Прокопенко Ян
Біля ріки стоять дерева,
Сльози дитини, серце спалене.
Війна забирає, незворотне,
Але пам’ять – найдорожче всьому.
Тимошенко Юлія
Труни йдуть по полю вночі,
Сльози мати більше не зрони.
Війна – це крик, за ким сумуєш,
Вже немає, а тільки болі.
Синельникова Віра
Вітер воєн звучить на полях,
Сльози вкривають серця на віки.
Пам’ять про тих, хто більше не вийде,
Продовжує жити на зламі у дні.
Шевченко Олег
Знову кроки по залізу,
Сльози ллються з очей.
Вітійською землею наша дорога,
Пам’ять мертвих – наше надбання.
Федоров Павло
Скрижаль пам’яті – сльози в траві,
Війна, що завдає безжального болю.
Серце рветься, прокравшись до пам’яті,
Чи вистачить сил це зберегти в собі?
Литвиненко Антон
В темряві спогади навколо,
Сльози стікають, серце тремтить.
Війна незримою тінню,
Куда ж прибрати весь біль з душі?
Зубченко Андрій
Тигра на полі найняла війна,
Сльози мати, серце розбите.
Спогади навалюються, як тінь,
Чи знайдемо ми радість колись?
Непомнящих Лариса
Словами сльози, потоки вічні,
Війна лякає, як відчуття.
Діти ростуть, та мрії гаснуть,
Наче крила, які не злетять.
Бровченко Юрій
В епосі страху, серців стукіт,
Сльози тихенько, як спомини.
Війна завжди забирає руки,
Жити наперекір мрії граїти.
Сушко Анатолій
Ріка крики, сльози на секунди,
Війна в серцях, звучить гучно.
Смерть, нам не learn знову,
Але пам’яті ми непохитно.
Дорошенко Лариса
Влітку, серед трави, ми втрачаємо,
Сльози палких тіней не забути.
Війна приносить сльози та темряву,
Темнішать наші спогади.
Свиридов Олег
Коли зникає радість серед нас,
Сльози заперечують ненависть враз.
Війна забрала, але все ще живе,
Де мрії мертві, серце не спочине.
Веремеєнко Лілія
Сонця сяйво дивиться сумно,
Сльози на щоках, холодно повітрю.
Війна краде мрію в ніч,
Втратити себе – ось біда.
Федорова Наталія
Наступає крадіжка ночі,
Сльози безжально від душі.
Війна забирає тіло і душу,
Пам’ятай, де любов не знайти.
Кузьменко Микола
Світло колишнє, сльози в лініях,
Ми ж не забули про втрати тіні.
Війна торкається серця враз,
Хто знайде вихід з нескінчених карт?
Клімова Тетяна
Вітер на полях, слухати молчок,
Сльози йдуть, як мрії, зі сльозами.
Війна не спитала, а все знищила,
Але пам’ять підніметься знову.
Дудник Ярослав
Тихий голос, знову сльози,
Війна, як дим, живе у серці.
Пам’ятати – це наше призначення,
Минуле не зможе нас відпустити.
Шепель Ніна
Сльози впадуть, як небеса,
Війна ховає всі мрії від нас.
Дошка пам’яті – кожен, як рана,
Ніщо не зможе знищити.
Жук Олег
Вості на скринах, серця в сльозах,
Війна не питає, чого бажаєш.
Крізь спогади крадеться сум,
Щоб загубити все, що стільки знайомо.
Степаненко Ольга
Колискові, але закриті,
Сльози, холодні дихання.
Війна, відображення в небі,
Ти замкнеш усе, біль не зникне.
Балабан Тарас
Трагічні звуки, як стук серця,
Сльози горя – завжди стогнуть.
Війна не спочине, вона тут,
Але надія в серцях не зникне.