Ой, хустка моя
Ой, хустка моя, з вишивкою рідною,
Ти на плечах моїх, як літо в білій вишині.
Ти вчиш мене мріяти, даруєш спогади,
Тепло твого краси у серці я зберігаю.
У хустці спогади
Загорну душу в хустку, збережу таємниці,
Там стільки історій, ностальгії, інації.
Серед вигинів тканини, сльози й усмішки,
Хустка мене веде у світ старовинний.
Шляхом матері
В руках у матері – хустка з долі,
Тримає надії, оберіг у неволі.
Узори кохання, з любов’ю вплетені,
Вона, як молитва, над нами, не зникне.
Хустка-квітка
О, хустка, ти квітка, що зацвіла в полі,
Твій аромат – це дотик до серці, до воли.
Ти, як мрія, що витає в небі,
Заплутала в собі всю любов і надію.
Повість хустки
Під хусткою матусі – вся наша історія,
Традиція, що жила у нотах мелодії.
З покоління в покоління, несе, невпинно,
Хустка розкаже всім, що серце в нас вільне.
Хустка на плечах
На плечах хустка, як долі оберіг,
В ній бережу щастя, любові багатство.
Здається, що в кожному дотику є,
Слова дяки Богу, природи витвір.
Розквіт хустки
Все в житті минає, а хустка стоїть,
З любов’ю вишита, в спогадах горить.
Кожен узор – то частинка душі,
В серці безкрайні створення вишуканої.
Хустка в полі
Моя хустка летіла, як пташка в небі,
На вирій кохання, не зможе зникнути з неба.
Вся в красі з предків, ця шовкова крила,
Хустка в полі зацвіла, наче мрія зітхнула.
Пам’ять хустки
Вона пливе, як спогад, в тихім повітрі,
Хустка в руках, немов пам’ять про батьків.
Узори розкажуть про шляхи незнані,
В серці залишаться, як заповіт давніми.
Хустка на серці
Прощаюсь з минулим, згадаю з трепетом,
Хустка на серці, як зірка в безмежжі.
Вона скаже все про кохання, про вірність,
Береже надії в прекрасній зворотності.
Хустка таємниць
Одежа, що оберегом стала,
Твоя вишивка мрії дарує, не згасла.
Хустка, мов світло, в часи темряви,
Ти зберігаєш мрії, в тобі всі сталі.
Вітри хустки
На вітрах пливе моя милого хустка,
Золотом тче і вітер, й доля пуска.
У її затишку – історії безкраї,
Хустка, наче пісня, що серце заливає.
З любов’ю до хустки
З любов’ю плетена, хустка барвиста,
Узори надихають на серця відчути.
У пам’яті живе, як оберіг на світлі,
Хустка, ти є символом крепості в житті.
Хустка в обіймах
Обійми хустки – тепла чаша,
У холодні дні – найкраща пташка.
Вона доторкається до душі моєї,
Веде у світ казок, де панують надії.
Мелодії хустки
Хустка, мелодія вітру, щастя бездоганна,
У твоїй вишивці – пам’ять родинна.
Ти, як тютька, що вшановує всі дні,
Пульс душі моєї у тканині з вини.
