Автор Бондар Анастасія 
Зараз, в умовах скандалу Міндіч-Галущенко, в центрі якого опинилася державна компанія «Енергоатом», ведуться розмови про її приватизацію. Економіст Павел Вернівський називає цю ідею «ідіотською» і припускає, що вона не вирішить жодної проблеми, але може створити нового олігарха.
Я помітив, що після корупційного скандалу навколо “Енергоатому” знову почали з'являтися голоси про приватизацію.
Особисто я вважаю, що приватизація “Енергоатому” – це ідіотське рішення! І не тому, що я великий прихильник держкомпаній. А тому, що запропоноване рішення не вирішує існуючої проблеми. Це створить нові проблеми! чому
- Головна перевага “Енергоатому” – атомні електростанції. А це дуже капіталомісткий бізнес. Ключовою проблемою для будь-якого капіталомісткого бізнесу є високий бар'єр входу. Ну, спочатку треба побудувати ці атомні електростанції, а потім багато років чекати повернення цих інвестицій, заробляючи гроші на їх експлуатації. Коли замість того, щоб будувати такі об’єкти з нуля, бізнес матиме можливість не будувати ці станції, а купувати вже існуючі, тоді буде цілком нормальним бажанням бізнесу мінімізувати ціну активу. Адже чим менше компанія платить за активи, тим швидше вона окупить свої інвестиції і тим швидше почне заробляти гроші. Тому в нас олігархи. Тому що купили такий капіталомісткий бізнес за ціною в десятки, а то й сотні разів дешевше, ніж він коштував насправді. Те саме буде і з АЕС.
- Бізнес не любить вкладати капітал. І якщо на одній чаші терезів буде прибуток, а на іншій – капітальний ремонт, переконайтеся, що бізнес обирає прибуток. Приватизація британських залізниць обернулася серією катастроф через те, що бізнес не хотів вкладати гроші в ремонт доріг – тому уряд був змушений надати субсидії на цей ремонт. Постачальник води Сан-Паулу платить хороші дивіденди, але не хоче ремонтувати водопровідну мережу. І з цієї причини місто періодично відчуває нестачу води, хоча Бразилія володіє 15% світових запасів прісної води. Абсурд? І такими прикладами є вагони.
- Прибуток собі, збиток державі. В останні роки було багато ситуацій, коли в хороші роки компанія отримувала надприбутки, які вона клала собі в кишеню. А коли починалася криза, держава завжди мала розплачуватися за збитки – адже не можна було допустити банкрутства стратегічно важливої компанії. І якщо в країнах Заходу така ситуація спостерігається лише щодо приватних компаній, то у нас це буде компанія, яку купили задарма, потім у неї взяли гроші, а потім за це ще й заплатить держава і суспільство…
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за дані, опубліковані в розділі «Думки», несе автор.
Що важливо
