Що таке себорейний дерматит: симптоми, причини та методи лікування

Себорейний дерматит — це хронічне запальне захворювання шкіри, яке найчастіше поражає ділянки з великою кількістю сальних залоз. Це захворювання характеризується червоними, лущавими плямами, які часто супроводжуються свербіженням та дискомфортом. За даними дерматологічних досліджень, себорейний дерматит зустрічається у 1-3% населення земної кулі, хоча деякі експерти вважають цей показник значно вищим. Захворювання може розвиватися у людей будь-якого віку, але найчастіше виявляється у осіб віком від 30 до 60 років.

Визначення та класифікація себорейного дерматиту

Себорейний дерматит — це дерматологічне захворювання, що характеризується порушенням бар’єрної функції шкіри та розвитком запального процесу. Це захворювання не заразне, тому контакт із хворою людиною не становить небезпеки для оточуючих. За локалізацією та тяжкістю перебігу розрізняють кілька форм цього захворювання:

1. Поверхнева форма — легкі прояви з мінімальним запаленням
2. Гіперемічна форма — помірне запалення з виразною гіперемією
3. Везикульозна форма — з утворенням дрібних пухирців
4. Екссудативна форма — з виділенням серозної рідини
5. Коркувата форма — з утворенням товстих коричневих кірок

Симптоми себорейного дерматиту

Симптоми себорейного дерматиту можуть з’являтися поступово і варіювати залежно від локалізації та індивідуальних особливостей організму пацієнта. Зазвичай захворювання почина з появи невеликих червоних плям, які поступово збільшуються. Основні симптоми включають:

1. Червоні або розові плями на шкірі голови, обличчя, грудей та спини
2. Лущавість та шелушення шкіри із утворенням жовтуватих або білих лусок
3. Свербіж та печіння на ураженій ділянці
4. Дискомфорт та болючість при дотику до ураженої ділянки
5. Припухлість та замуслювання у місці запалення
6. Можливе випадання волосся у випадку ураження шкіри голови

Причини розвитку себорейного дерматиту

Причини розвитку себорейного дерматиту є багатофакторними та включають як внутрішні, так і зовнішні фактори, що впливають на стан шкіри. На сьогоднішній день вчені визначили кілька основних факторів, що сприяють розвитку цього захворювання:

Мікробіологічні фактори

Мікробіологічні фактори відіграють значну роль у патогенезі себорейного дерматиту, оскільки на шкірі людини мешкає безліч мікроорганізмів. Найбільш важливий фактор — це гіперколонізація грибків роду Malassezia, які є нормальними мешканцями шкіри людини. Однак при порушенні захисних механізмів шкіри ці гриби можуть викликати запаління:

• Malassezia globosa
• Malassezia furfur
• Malassezia restricta
• Malassezia sympodialis
• Malassezia pachydermatis

Генетичні фактори

Генетична предиспозиція є одним із найважливіших факторів розвитку себорейного дерматиту, що підтверджується численними сімейними випадками захворювання. Дослідження показують, що у осіб, у яких один із батьків страждає на цей недуг, ризик розвитку захворювання зростає у 3-5 разів. Генетичні фактори впливають на:

1. Функцію імунної системи
2. Структуру та функцію сальних залоз
3. Склад шкіряного сала (себуму)
4. Реакцію шкіри на дію мікроорганізмів

Гормональні порушення

Гормональні порушення мають прямий вплив на кількість та якість виділення шкіряного сала, що впливає на розвиток себорейного дерматиту. Особливо важливо відзначити роль андрогенів у регуляції функції сальних залоз:

• Підвищена чутливість рецепторів до андрогенів
• Посилена вироблення себуму
• Порушення гормонального фону під час статевого дозрівання
• Гормональні коливання під час вагітності
• Менопауза та постменопауза у жінок

Неврологічні та психічні фактори

Неврологічні та психічні розлади мають значний вплив на розвиток та перебіг себорейного дерматиту, оскільки нервова система безпосередньо регулює функцію шкіри. Хронічний стрес та депресія спричиняють активацію запальних механізмів і посилюють симптоми захворювання:

1. Хронічний психоемоційний стрес
2. Депресія та тривожні розлади
3. Розлади сну та бісоніця
4. Вегетативна дисфункція
5. Невротичні розлади

Методи діагностики

Діагностика себорейного дерматиту базується на клінічних ознаках, анамнезі пацієнта та лабораторних дослідженнях. Лікар-дерматолог проводить ретельне обстеження ураженої ділянки шкіри та збирає детальний анамнез захворювання. Основні методи діагностики включають:

Клінічний огляд

Клінічний огляд є основним методом діагностики seborreic dermatitis, оскільки характерні ознаки зазвичай помітні при візуальному огляді шкіри. Дерматолог оцінює розподіл висипань, їхній характер та інтенсивність запалення:

• Огляд під звичайним світлом
• Огляд під лампою Вуда (ультрафіолетові промені)
• Пальпація ураженої ділянки
• Оцінка ступеня гіперемії та лущавості

Лабораторні дослідження

Лабораторні дослідження допомагають виключити інші захворювання та підтвердити діагноз себорейного дерматиту. Мікроскопічне дослідження матеріалу з ураженої ділянки дозволяє виявити гриби Malassezia:

1. Мікроскопія — виявлення грибків Malassezia
2. Культуральне дослідження — посів матеріалу на живильне середовище
3. Гістопатологічне дослідження — аналіз біопсії шкіри при складних випадках
4. ПЛР-діагностика — молекулярно-біологічні методи дослідження

Методи лікування себорейного дерматиту

Лікування себорейного дерматиту передбачає комплексний підхід, який включає медикаментозну терапію, немедикаментозні методи та корекцію способу життя пацієнта. Метою лікування є зменшення запалення, усунення симптомів та запобігання рецидивам захворювання.

Місцеве лікування

Місцеве лікування є основним методом терапії seborreic dermatitis і включає застосування спеціальних кремів, мазей та лосййонів. Ці препарати наносять безпосередньо на ураженої ділянки шкіри:

1. Протигрибкові препарати:

   • Кетоконазол 2% крем або шампунь
   • Циклопірокс 1% крем або лосййон
   • Селену сульфід 2,5% суспензія

2. Кортикостероїдні препарати:

   • Гідрокортизон 1-2,5% крем
   • Триамцинолон 0,1% крем
   • Флуоцинолон 0,01% лосййон

3. Комбіновані препарати:

   • Кетоконазол + гідрокортизон
   • Циклопірокс + триамцинолон
   • Еконазол + гідрокортизон

Системне лікування

Системне лікування застосовується у випадках тяжкого перебігу захворювання, коли місцева терапія неефективна. Системні препарати приймаються внутрішньо під контролем лікаря:

Немедикаментозне лікування

Немедикаментозне лікування включає корекцію способу життя, дієту та загальні профілактичні заходи. Ці методи сприяють нормалізації стану шкіри та зменшенню проявів захворювання:

1. Гігієнічні заходи:

   • Обережне миття ураженої ділянки теплою водою
   • Використання м’яких засобів для очищення
   • Обмеження використання агресивних хімічних речовин

2. Спеціальні косметичні засоби:

   • Шампуні з протигрибковими компонентами
   • Кремів для чутливої шкіри
   • Засобів з цинком та селеном

3. Дієтичні рекомендації:

   • Виключення гострих та жирних продуктів
   • Збільшення вживання фруктів та овочів
   • Обмеження спиртних напоїв
   • Достатнє вживання води

4. Загальні рекомендації:

   • Зменшення психоемоційного стресу
   • Нормалізація сну
   • Регулярні фізичні навантаження
   • Гартування організму

Профілактика себорейного дерматиту

Профілактика seborreic dermatitis передбачає виконання комплексу заходів, спрямованих на запобігання розвитку захворювання або його рецидивів. Профілактичні заходи включають:

• Регулярне очищення шкіри спеціалізованими засобами
• Використання дерматологічних засобів для чутливої шкіри
• Уникання надмірного теплу та вологості
• Контроль психоемоційного стану та стресу
• Здоровий спосіб життя та правильне харчування
• Регулярне відвідування дерматолога для контролю

Ускладнення себорейного дерматиту

Ускладнення себорейного дерматиту можуть виникати при неправильному лікуванні або відсутності терапії. Найбільш значущі ускладнення включають:

1. Вторинна бактеріальна інфекція ураженої ділянки
2. Поширення запалення на велику площу шкіри
3. Розвиток еритродермії у тяжких випадках
4. Психологічні розлади через косметичні дефекти
5. Стійка утримація та резистентність до лікування

Прогноз та контроль захворювання

Прогноз seborreic dermatitis є загалом сприятливим, оскільки це захворювання не становить загрози для життя пацієнта. Однак контроль перебігу захворювання вимагає дотримання рекомендацій лікаря та регулярного спостереження. Більшість пацієнтів досягають довгострокової ремісії при адекватній терапії та дотриманні профілактичних заходів, хоча рецидиви можуть виникати при впливі провокуючих факторів.