61 рік “Дружбі”: як нафтопровід і досі визначає енергозалежність Європи

Нафтопровід Дружба став одним з найбільш впізнаваних символів радянської енергетичної політики. За інформація Міжнародна асоціація нафтових носіїв, для якої був створений нафтопровід’Єдність Радянського Союзу Радянського Союзу з країнами соціалістичного табору. Як виявилося, його робота призвела до подальшої економічної та політичної залежності Європи від російських енергетичних ресурсів, наслідки яких відчуваються і сьогодні.

Історія проекту “дружба” та радянська спадщина

Будівництво нафтопроводу розпочалося в 1960 році. Кожна держава -члена відповідала за будівництво власної території, яка була передана до власності після завершення роботи. Трубні вироби виготовлялися в Радянському Союзі та Польщі, фітинги та клапани в Чехосвакії. Насос був наданий німецькою демократичною Республікою, а Угорщина забезпечила систему автоматизації та комунікації.

>

Загальна вартість проекту становила близько 400 мільйонів радянських рублів (400 мільярдів сучасних російських рублів або близько 204 мільярдів UAH).

Більше 15 мільйонів кубічних метрів ґрунту було транспортовано до 730 000 тонн труб. Маршрут дружби перейшов 45 великих річок на шляху до Центральної Європи.

Нафтопровід Дружба був офіційно відкритий 15 жовтня 1964 року як стратегічний проект Ради з питань взаємної економічної допомоги. Його місією було доставити нафту з волги-уралів Радянського Союзу до Варшавського пакту. Назва символізувала економічну єдність соціалістичного блоку і насправді забезпечила енергетичну залежність союзників від Москви.

Трубопровід розтягнувся на понад 4000 км. КМ через території Росії, Білорусі, України, Польщі, Словаччини, Чехії, Угорщини та Німеччини. Його північна філія постачала нафту до Польщі та Німеччини, в той час як її південна філія через Україну постачала нафту до Угорщини, Словаччини та Чехії.

“Дружба” після краху СРСР: між економікою та політикою

Після 1991 року трубопровід став одним з ключових шляхів експорту російської нафти до Європи. З переходом до контролю незалежних країн – Росії, Білорусі та України розпочалися суперечки щодо звичаїв та транзиту. Україна зробила величезні вигоди, але Росія зберегла основну перевагу, використовуючи постачання як політичні важелі.

Незважаючи на численні конфлікти, включаючи газові кризи початку 21 століття, Дружба залишався стабільним експортним каналом. Навіть після повномасштабної війни, у 2022 році він продовжував перекачувати російську нафту в центральну Європу.

Сучасні напади на “дружбу” та європейську відповідь

У серпні 2025 року українські безпілотники вразили дві насосні станції Дружби в Росії. Це тимчасово зупинило трубопровід і викликало занепокоєння в Будапешті та Братиславі. Угорщина назвала удари “спробою втягнути його на війну”, але Києв підкреслив, що відповідальність лежить з Москвою, яка продовжує фінансувати агресію.

За даними міжнародних ЗМІ, Росія щороку отримує мільярди доларів доходу через Дружбу, що безпосередньо підтримує його військовий бюджет. У той же час, Україна отримує десять разів менше для транзиту.

Геополітична цінність “дружби”: енергія як зброя

Аналітики Центру європейського аналізу політики (CEPA) вказуватищо трубопровід залишається одним із головних інструментів для обходу санкцій. Після того, як Польща та Німеччина відмовилися від російської нафти, Угорщина, Словаччина та частково Чехія продовжують використовувати припаси, посилаючись на “технічні потреби”.

Угорська компанія MOL продовжує отримувати нафту через Пшияź і планує перейти на альтернативні джерела до кінця 2026 року. Експерти підкреслюють, що Будапешт фактично використовує енергетичну залежність як політичний інструмент у переговорах з ЄС.

Європейська комісія вже визнала, що короткострокова призупинення “Przyjaźń” не становить загрози енергетичній безпеці ЄС. Це сигнал про те, що ЄС поступово підтримує спроби України обмежити дохід Кремля та стимулювати пошук альтернативних маршрутів.

“Дружба”: історія, яка триває

Нагадаємо, що “дружба” стала символом радянської інтеграції, яка стала інструментом економічного тиску в сучасній Європі. Незважаючи на технічну надійність і півстоліття, цей нафтовий трубопровід залишається політичним фактором, що визначає баланс між Європою, Росією та Україною.

Майбутнє “дружби” залежатиме від того, наскільки швидко ЄС вдається позбутися російської нафти та підтримувати нові маршрути енергопостачання.

Як зазначено ЦентрУ вересні цього року головний нафтопровід Дружба в Росії був серйозно пошкоджений. Його відправили ракетами Himars.

Центр Він також написав, що після нападів на нафтопровод Дружба Угорщина підписала 10-річну газову угоду з Shell.