Олександра Фурсенко: “Є сектори, важливі для капіталовкладень, але пріоритетом залишається відновлення інфраструктури та житла”

Ми розпитали Олександру, чому вона зробила ставку на людей, куди варто інвестувати, які проєкти реалізує її компанія, які плани має на ТРЦ Оушен Плаза та як воно – жінці стояти на чолі великої компанії під час війни.

Про особистий менеджмент

– Олександро, ви очолили компанію на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Як справлялися з цим викликом, адже взяли на себе управління компанією у найважчі часи?

– Я вважаю нашим найбільшим досягненням те, що ми утримали позиції Q Partners на ринку і зберегли ядро команди. Як, мабуть, всі, на початку вторгнення ми пережили певну паузу в розумінні того, куди рухатися далі. Але швидко сформували стратегію свого майбутнього, оцінили свої можливості, об’єктивно подивилися на ризики, з якими будемо стикатися щодня, і визначились, як будемо ними керувати.

– Які пріоритети ви визначили на час війни?

– По-перше, ще на початку великої війни ми зробили ставку на підтримку та розвиток нашої команди. Для нас важливо підтримувати людей у нормальному психоемоційному стані, рухатися вперед і не відставати від ринку. Тому ми продовжуємо з командою реалізувати наш проєкт змін і трансформацій через масштабні програми втілення LEAN-філософії. Ми помітили, що успіх однієї частини команди почав мотивувати навіть консервативно налаштованих до змін працівників, і це дає можливість всім рухатися вперед.

По-друге, фокус на захисті активів та капіталу. Постійна робота з оцінки ризиків для інвестиційного портфеля, диверсифікації активів та збереження ліквідності. Зокрема, ми вивчаємо для себе нові ринки, які раніше не були властиві нашій інвестиційній стратегії.

На мій погляд, саме зараз ми об’єднані, як ніколи раніше. Ми не дивимося в минуле і не чекаємо чарівника на блакитному гвинтокрилі, який вирішить за нас наші проблеми. Настали нові реалії, і ми до них адаптувалися.

– Моральний стан українців значно погіршився від початку війни. Який ресурс допомагає вам тримати персонал у робочому стані?

У таких складних умовах, як війна, збереження морального духу та мотивації персоналу є ключовим завданням. Основні ресурси, які я використовувала для підтримки команди, це емоційна підтримка та турбота. Особисте спілкування з командою, відкриті розмови про виклики й емоційні переживання. Регулярні зустрічі в форматі відкритого діалогу, де кожен співробітник може висловити свої думки та занепокоєння. Також команда має можливість гнучко підходити до визначення умов роботи в частині вибору дистанційного або оффлайн формату та адаптації графіку відповідно до обставин. Крім того я приділяю значну частину уваги мотивації та визнанню команди. Відзначення досягнень навіть у невеликих справах дає співробітнику відчуття значущості його внеску. А виплата стабільної заробітної плати, премії або бонусів за досягнення дає людям відчуття безпеки і впевненості у завтрашньому дні.

– Є якість напрацьовані навички у компанії, які позитивно впливають на загальний результат роботи?

Буквально нещодавно разом із командою ми виявили, що майже блискавично згуртовуємось навколо складних кейсів, коли потрібно зробити неможливе ще й у стислі терміни. Можна сказати, що це є нашою суперсилою. В такі моменти ми розуміємо один одного майже без слів, і це звільняє час від бюрократичних бізнес-процесів, які необхідні в звичайному житті. Перед серйозними викликами ми миттєво і майже інтуїтивно розподіляємо ролі. При цьому, з розвитком ситуації вони можуть змінюватися. Поясню. Якщо до війни більшою мірою керувалися регаліями і субординацією, то зараз цієї потреби вже немає. Хто має більше експертизи у вирішенні задачі тут і зараз – бере ініціативу на себе. Таке ситуаційне лідерство є ще однією нашою перевагою.

– Які кризові рішення вам доводилось приймати на початку повномасштабного вторгнення?

– Як і інші компанії, на початку вторгнення ми стикнулися із фінансовою нестабільністю, розривами ліквідності та затримками зарплати. Додалися і ризики інвестицій – деякі наші проекти дуже серйозно постраждали внаслідок війни, наприклад, аеропорт «Київ». Там були пошкоджені і бізнес-термінал, і злітно-посадкова смуга. Можна сказати, що цей бізнес припинив бути бізнесом на період війни. Та найболючішими для мене були перспективи, що підштовхували до скорочення штату з метою оптимізації операційних витрат. Я чудово розумію, як легко втратити члена команди і як важко знайти і «виростити» свою людину. Це задача не одного дня. І хоча оптимізація нас не оминула, нам вдалося зберегти основний склад команди.

Про ринок нерухомості

– Як четвертий рік війни змінив ринок нерухомості?

– До початку 2022-го року девелоперські проєкти займали близько 80% в нашому інвестпортфелі. При цьому, ми спостерігали тенденцію, коли 20-60% продажів в наших проектах житлової нерухомості складали саме інвестиційні угоди. Тобто коли квадратні метри купляли для подальшого перепродажу або здачі в оренду.

Зрозуміло, що війна позначилася на нашій компанії. Інвестиційний попит на будівництво житла близький до нуля. Інвестори майже не вкладають кошти у нерухомість з метою подальшого перепродажу або оренди. За нашими спостереженнями, ринок первинної нерухомості порівняно з довоєнними показниками відновився лише на 20%. Якщо говорити про поточний рік, можна сказати, що квартири купують для себе, в першу чергу, внутрішньо переміщені особи – люди, які переїхали до столиці і втратили житло. Також є попит на нього серед військовослужбовців та учасників державної іпотечної програми єОселя.

– Які тенденції можете відзначити на ринку нерухомості?

– Невисокий рівень готовності інвесторів вкладати кошти в будівництво через ризик «прильотів» затримує введення житла в експлуатацію. До того ж, кожна неспокійна ніч вже на ранок призводить до зриву угод з боку покупців і затишшя на ринку. Це змушує інвесторів шукати нові можливості в інших секторах будівництва, наприклад, у комерційній нерухомості, в туристичних або рекреаційних проектах. Проте наразі ми спостерігаємо, що девелопери все ж зосереджуються на добудові вже розпочатих об’єктів, і наш портфель не є винятком, адже маємо виконувати зобов’язання перед інвесторами-покупцями. Ми віримо у відновлення України в майбутньому, тому прийняли рішення не заморожувати жодного будівництва.

Про актуальні проєкти

– В які проєкти наразі інвестує ваша компанія?

– Ми продовжуємо інвестувати в девелопмент нерухомості, бо віримо, що Україна відновиться, а українці повернуться.

Окрім будівництва житла, ми продовжуємо працювати в галузі відновлювальної енергетики, щоб зробити свій внесок в енергонезалежність країни, яка продовжує потерпати від обстрілів енергосистеми.

– Чому ви вважаєте напрямок відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) перспективним? Адже ворог цілить в енергетичні об’єкти. То чи на часі такі проєкти?

– Я впевнена, що відновлювальна енергетика – це майбутнє України. Такі інвестиції потенційно привабливі перш за все через потребу у зменшенні залежності від імпортованих енергоресурсів. Безумовно, це стимулюватиме розвиток відновлювальних джерел в Україні. Є досить багато інвестиційних програм, які фінансує ЄС та міжнародні фінансові установи. Вони надають гранти та готові підтримувати кредитуванням «зеленої» енергетики.

Інвестиції в енергонезалежні технології довгостроково забезпечать нам економічну стійкість. Тому я вважаю, що ця галузь є не лише привабливою з точки зору інвестування. Вона буде всіляко підтримуватись державою та міжнародними спонсорами.

– Які «зелені» проєкти наразі у вас в реалізації?

– Частина проєктів у сонячній енергетиці, яка була у нас до повномасштабної війни, потрапила під окупацію. Проте ми з нашими партнерами – компанією UDP Renewables інвестуємо у проєкти з таких альтернативних джерел енергії як вітер. Також дивимось на водень.

– Найвідоміший актив у Q Partners – міноритарна частка в ТРЦ «Оушен Плаза». Плануєте змагатися за контрольний пакет на аукціоні?

– Ми не зацікавлені у контролі над цим бізнесом. Він має доволі високі воєнні ризики. Достатньо згадати, яку трагедію спричинило влучання в бізнес-центр Торонто в Києві та прилеглі житлові будинки. До того ж в світі домінують тренди онлайн торгівлі, торгівельні центри програють конкуренцію часу. Тому брати участь в аукціоні з приватизації ми не плануємо.

– Окрім нерухомості та ВДЕ, куди ще варто інвестувати у найближчі 5-10 років?

– Минулого року Міністерство економіки України презентувало орієнтовно 90 інвестиційних проєктів на суму близько $30 млрд. Там були також названі пріоритетні сектори для інвестицій, серед них – логістика, АПК, металургія, медицина, ІТ та критичне виробництво. Таке бачення держави.

– А ваше бачення яке?

У моєму розумінні це все, що пов’язано з технологіями та ІТ. Українські ІТ-компанії надають послуги світовим гігантам, на ці продукти є стабільний попит. Кібербезпека, розробка програмного забезпечення, зокрема, для міжнародного ринку, інвестиції в штучний інтелект та автоматизацію – ці напрямки будуть тільки розвиватися, а отже є перспективними для інвестування. Ми також туди дивимося.

Такі бізнеси менш вразливі до ризиків територій, що є важливим з огляду на загострення військових та геополітичних криз по всьому світу.

Щодо інших галузей, зрозуміло, що це сільське господарство в розрізі новітніх агротехнологій, адже споживання по всьому світу тільки зростатиме.

– Які напрямки в аграрному секторі матимуть попит у плані інвестицій?

– У зв’язку з втратою чорноземів через війну та окупацію, думаю, що АПК-сектор шукатиме технології більш ефективного використання сільгоспугідь. Перспективи розвитку зокрема є в вертикального фермерства.

Окрім АПК, багатообіцяючими, на нашу думку, є інфраструктура та логістика. Україна має всі можливості для розвитку логістичного напрямку, бо вона розташована на перетині основних транспортних шляхів «Європа – Азія». Якщо будуть реалізовані плани з модернізації залізниці, а саме – налагодження шляхів до портів, впевнена, наші приватні інвестори вкладатимуть у цей напрямок.

– Як щодо медицини?

– Медицина, охорона здоров’я і фармацевтика також є перспективними напрямками для інвестування. До того ж, ми бачимо тренд, коли все більшим попитом на ринку користуються продукти та послуги, що дозволяють подовжити вік та молодість.

Але й буденні проблеми зі здоров’ям також нікуди не подінуться. Тому зараз український фармацевтичний сектор розвивається, забезпечує якісними ліками як внутрішнього споживача, так і зовнішні ринки. Наприклад, компанія Biopharma, що є в нашому портфелі, вже декілька років успішно експортує імуноглобулін. 

– Чи можна говорити, що війна спричинила появу нових перспективних напрямків для інвестицій. І, якщо це так, то можете їх назвати?

– Україна перебуває у безпрецедентних умовах наймасштабнішої війни у світі. Вона давно переросла у війну технологій. Тож у найближчі 5-10 років новітні розробки для ведення бою без втрати людського ресурсу, напевно, стануть предметом інвестицій – і не лише в Україні. Скажу так: Україна вже стала драйвером розвитку таких технологій та озброєння і має всі умови для того, аби стати експортером цих технологій у найближчому майбутньому.

Всі згадані мною сектори дуже важливі для капіталовкладень, але ми розуміємо, що для людей пріоритетом залишається відновлення житла. Особливо для тих, хто його втратив повністю. І неважливо, яка кооперація буде задіяна – з державою чи партнерами України, – українці мають повернутися до своїх домівок, вони повинні відчути, що їх тут чекають, що їм є де жити та працювати. Тому наша компанія продовжить інвестувати в цю галузь. Це один з наших інвестиційних фокусів.

– Що, на вашу думку, зміниться після завершення війни?

Завершення війни в Україні стане поворотним моментом, який вплине на всі аспекти життя країни.

Ключові зміни в першу чергу будуть полягати в оновленні суспільства, а саме в зміцненні національної ідентичності. Війна об’єднала людей, і цей дух збережеться. Українці більше цінуватимуть свою культуру, мову та незалежність. Більше уваги приділятиметься людським цінностям, співпраці та підтримці один одного.

Другий напрямок – це економічне відновлення та розвиток. Мова йде про масштабну реконструкцію – відбудову інфраструктури, житла та виробничих потужностей. Це створить численні можливості для бізнесу та залучення інвестицій. Впевнена, що фокус держави буде також на диверсифікації економіки – в частині розвитку нових галузей, таких як технології, зелена енергетика та інновації.

Якщо говорити про міжнародну інтеграцію, то хочеться вірити в пришвидшення процесу інтеграції до Європейського Союзу та вихід на нові ринки, а також в посилення відносин з країнами-партнерами, які підтримують Україну під час війни.