Автор Бондар Анастасія 
Минулого року Національний банк України запропонував позбутися копійок і назвати їх «кроками», що більше відповідає українській національній валюті. Адже копійки походять від назв монет Московського царства.
Ініціатива Національного банку Польщі знайшла підтримку 18 грудня 2025 року, коли Верховна Рада в першому читанні проголосувала за зміну назви копійки на шаглу. “24 канали” пояснивчому це важливо для українців.
Що не так з groszy і звідки така назва?
«Копійка» — російська назва, що походить спочатку від народної, а потім офіційної назви монет Московського царства.
На них був зображений Георгій Побідоносець на коні і зі списом, що вражає змія (це герб Москви). Російською мовою спис — «спис», тому назва монети стала російською «копейка» та українською «копейка».
Перші копійки прийнято називати «грошами» (московські гроші – 1/200 рубля, новгородські гроші – 1/100) – це данина іншим родоначальникам російської державності – ординцям, тому що так називали гроші в Улусі Джучі (первісна назва – данг), а назва їх походить від арабського срібних дирхемів.
Як відомо, копійка – це частина рубля, 1/100 (так, до речі, було не завжди), а сьогодні рублі в Україні не використовуються. З 1996 року у нас є своя валюта – гривня.
Його назва походить від часів середньовічного Київського князівства, де так називали срібні злитки у формі ромба. У Новгороді це були бари.
Вони важили близько 140-150 грамів і використовувалися для комерційних операцій, оскільки були грошовим інструментом великого номіналу.
Російський рубль є нащадком гривні. Щоб знизити номінал гривні, її розрізали на частини – так вийшли рубані «рублі».
Лише за часів Петра I рубль почали систематично карбувати, хоча подібні спроби робили й інші московські царі.
Цікаво, що реформа рубля царя Олексія Михайловича стала можливою завдяки Богдану Хмельницькому. Цар карбував свій рубль, але власного срібла не вистачило. На допомогу прийшов український гетьман, який сплатив цареві майже мільйон талярів сріблом як плату за військовий союз.
Ці гроші відомі під назвою «єфимок із знаком», де «єфимок» — народна назва талера (походить від назви чеського монетного двору в місті Йоахімсталь), а «знак» — це царська печатка 1655 року, тобто король отримував гроші від гетьмана.
Сходи – коли вони з’явилися і звідки пішла назва?
Саме в цей історичний період з’являються «градуси» – так українською мовою називають неукраїнську монету, тобто частину талера.
Талер (або талер), від якого походить назва долара, — це в основному срібна монета, яка була в обігу в Східній Європі в наш час. Один срібний талер мав важити одну унцію срібла (30 грамів) і відповідав вартості іншої популярної монети – золотого гульдена. Талери користувалися великою популярністю і карбувалися в різних країнах того часу – німецьких князівствах і в межах Речі Посполитої.
Більшість українських земель у XVI – середині XVII століття входили до складу цієї країни, а місцеві жителі користувалися талярами, випущеними польським королем і литовським князем. Крім талерів, в Європі були популярні й інші монети, особливо дукати.
І талер, і дукат, і гульден були оснащені дорогоцінними металами та мали високий номінал, тому для дрібних операцій потрібні були монети менших номіналів. Вони стали копійками – так називається нинішня польська монета, тобто 1/100 злотого, а також українська назва грошей як таких.
Махорка — українська назва монети номіналом три гроші. Його також називали «трійкою», але більш поширеною була назва «крок».
У XVIII столітті таляри в Україні зникли, їх замінили карбованці, а махорки залишилися. Але тепер, за вагою, це вже не 3 гроші, а 2 копійки. У 19 столітті, коли росіяни почали карбувати срібний рубль, монети вартістю в половину срібної копійки стали називати кудлатими.
Які гроші були за часів гетьманщини?
Це дуже цікава проблема, над якою історики б’ються вже більше століття. Є свідчення, що гетьман Хмельницький карбував власну монету, про це писав навіть московський посол Кунаков. Російський дипломат пише про монетний двір у Чернігові, хоча по-ординськи називає його «мінза».
«На цих нових денгах з одного боку меч, а з другого ім’я Богданова», — доповідав у грудні 1649 року в Москву Григорій Кунаков.
А французька «Gazette de Franse» у 1652 році писала, що «козацький гетьман почав карбувати в Україні власну монету, що викликало протест польського короля».
Але гетьманські гроші не збереглися навіть у музеях і колекціях.
Наступники Хмельницького також мали свої монетні двори, але нині більшість істориків схиляються до думки, що це були не оригінальні монети, а імітації вже відомих монет. З середини XVIII ст., коли було скасовано автономію України, в країні використовувалися рублі та копійки, дещо змінені назви на українські.
Українці намагалися повернутися до традицій часів визвольних змагань. Потім знову з’явилися сходинки, правда, не металеві, а паперові. Це були марки, нині велика філателістична рідкість, за дизайном Георгія Нарбута та Антона Середи. Нова махорка менше року «гуляла на рівні дзвінкої монети», але зникла за радянських часів.
Тому відмова від копійок виглядає логічною і доречною.
Але виникає питання: якщо махорка 2 копійки, а нова українська гривня 100 копійок, то 1 гривня = 50 кудів? Це не обов’язково. Історія знає багато прикладів, коли старі, традиційні назви грошей і монет модернізувалися і набували нового життя.
Класичним прикладом є фунт стерлінгів. Історично він складався з 4 крон, або 20 шилінгів, або 240 пенсів, і лише в 1971 році уряд відмовився від цього традиційного порядку на користь загальноприйнятої десяткової системи.
Так, фунт стерлінгів став коштувати 100 пенсів, а крони і шилінги (а були грати – 4 пенси, гінеї – 21 шилінг і соверени – 1 фунт) увійшли в історію.
Нагадаємо, у грудні Національний банк України присвятив нову пам’ятну монету Службі безпеки України та її унікальній спецоперації “Мережа”, завдяки якій російські літаки були збиті в далеких аеропортах.
А у вересні, 23 вересня, Національний банк України презентував і відразу ж розпродав унікальну пам’ятну монету, присвячену українському писанкарству – мистецтву розпису великодніх яєць.