Вогонь на НПЗ у Європі та танкери до Грузії: як Росія маневрує між санкціями та війною

У жовтні 2025 року російська компанія “РуссНефть” вперше відправила нафту на новий НПЗ у грузинському місті Кулев. 6 жовтня танкер Kayseri доставив з Новоросійська 105 340 тонн сибірського світла.

Про це повідомляє Reuters.

Видання зазначило, що Росія і Грузія не підтримують дипломатичні відносини з 2008 року, після війни за Південну Осетію. Однак за уряду «Грузинської мрії» Тбілісі активізував економічні зв’язки з РФ, а відносини із Заходом стрімко погіршилися.

Нафтопереробний завод у Кулевому, який почав працювати цього місяця, має початкову виробничу потужність 1,2 мільйона тонн на рік, або 24 000 барелів на день. До 2028 року планується збільшити його до 4 млн тонн. Очікується, що завод зменшить залежність Грузії від імпорту палива з Росії, Туреччини, Азербайджану, Румунії та Казахстану, забезпечивши внутрішній ринок і експорт.

Також 20 жовтня в Європі сталися одночасно два інциденти на НПЗ, пов'язані з російською нафтою. Про це повідомляє РБК-Україна.

На угорському заводі MOL, що випускає 165 000 барелів на добу в Сажаломбаті, ввечері спалахнула пожежа: полум'я охопило завод первинної переробки, супроводжувалося вибухом і густим димом. Це єдиний великий НПЗ в Угорщині, який залежить від нафтопроводу «Дружба». Прем'єр-міністр Віктор Орбан терміново скликав комісію з безпеки і провів консультації з керівництвом MOL і МВС. Наслідки інциденту наразі ліквідовують, збитки невідомі, але відновлення може зайняти місяці.

Того ж дня в Румунії на підприємстві Petrotel Lukoil (Плоєшті, 2,5 млн т/рік, належить Лукойлу) під час ремонтних робіт стався вибух каналізації: накопичені гази розірвали кришку свердловини. 56-річний підрядник (Felbermayer SRL) отримав поранення, його стан стабільний у лікарні в Прахові. Пожежу вдалося швидко загасити, довкілля не завдано.

Синхронність подій викликає підозри, але офіційна причина – технічні збої на заводах.

Перша поставка “РуссНефти” в Кулев 2025: як це вплине на нафтовий сектор РФ

Старший аналітик Українського центру безпеки та співробітництва Антон Земляний зазначає, що збільшення поставок російської нафти до Грузії ще не означає масового явища, коли РФ буде систематично використовувати іноземні НПЗ для компенсації втрати власних переробних потужностей.

«Потужність заводу в Кулевому становить лише 1,2 млн тонн на рік, або 24 тис. барелів на добу. Це мізерні обсяги для внутрішніх потреб РФ. До того ж нафта поставляється танкерами, а не трубопроводами, що ускладнює регулярність і масштабованість. Це скоріше одноразова угода на користь грузинського імпорту», ​​— пояснює він. центр експерт.

На його думку, Тбілісі, незважаючи на відсутність дипломатичних відносин з Москвою з 2008 року, все активніше економічно співпрацює з РФ. Купівля російської нафти є ще одним кроком у цьому напрямку, що суперечить прозахідній риториці частини грузинського суспільства.

Російська нафта в Грузії: що далі

Водночас Земляний не виключає, що Росія може розширити практику переробки нафти за кордоном – насамперед у Білорусі, Казахстані та навіть у Китаї. Це дозволить обійти санкції, зберегти доходи від експорту та уникнути ризику страйків у власній інфраструктурі.

«Протидіяти цьому можна лише комплексно: міжнародними санкціями та кінетичними атаками», – наголошує аналітик.

Серед санкційних інструментів Земляний рекомендує іноземним державам підвищити тарифи на закупівлю російської нафти, запровадити вторинні обмеження для компаній, що підтримують нафтогазовий сектор РФ, а також заблокувати фінансові операції російських нафтогазових компаній. Важливо, щоб ці дії були скоординовані між США, ЄС і партнерами в Азії.

Кінетична протидія, за словами аналітика, – це атаки ЗСУ на критичні вузли російської нафтової інфраструктури: термінали в Новоросійську, Туапсе, нафтопроводи, зокрема гілку «Дружба» через Білорусь, насосні станції. Подібні дії вже довели ефективність. Вони обмежують експортні можливості РФ, ускладнюють логістику та змушують ворога перерозподіляти ресурси.

“Україна продовжує системну роботу в цьому напрямку. Кожен удар по терміналу або трубопроводу – це не тільки втрата доходу для Кремля, а й сигнал партнерам: співпраця з російськими нафтою і газом має свою ціну”, – підсумовує Земляний.

Нагадаємо, 22 жовтня безпілотники завдали ударів по нафтопереробному заводу в Махачкалі, що в російському Дагестані за 1000 км від фронту. Атаки також зазнали підприємства в Брянській області та Мордовії.

Також центр писав, що ЄС нарешті дійшов до “болючої точки” у відносинах з РФ – скрапленого газу. 19-й пакет санкцій забороняє імпорт російського СПГ, але лише з 2027 року. Чому Брюссель зволікає, хто найбільші покупці та як це вплине на бюджет Кремля – у нашому матеріалі.