Що таке асцит: причини, симптоми та методи лікування у взрослих

Асцит — це серйозна медична патологія, яка характеризується накопленням рідини в черевній порожнині. Це захворювання розвивається внаслідок порушення балансу між виробництвом та абсорбцією рідини в організмі людини. Асцит не є самостійним захворюванням, а скоріше симптомом основного захворювання, яке потребує невідкладної діагностики та лікування. У дорослих пацієнтів асцит найчастіше розвивається на тлі цирозу печінки та інших серйозних патологій внутрішніх органів.

Що таке асцит та його патофізіологія

Асцит — це скупчення вільної рідини в брюшній порожнині, яка може становити від кількох літрів до десятків літрів. Цей процес супроводжується розтягненням стінок живота, порушенням функціональної активності органів травної системи та системи кровообігу. Патофізіологічні механізми розвитку асциту включають зниження онкотичного тиску крові, збільшення гідростатичного тиску в судинах та активацію нейрогуморальних регуляторних систем.

Основні механізми формування асциту:

1. Портальна гіпертензія — підвищення тиску в ворітній вені печінки
2. Зниження синтезу альбуміну печінкою
3. Активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи
4. Збільшення проникності капілярів брюшини
5. Порушення лімфовідтоку з органів черевної порожнини
6. Дисфункція нирок та задержка натрію

Основні причини асциту у дорослих

Причини розвитку асциту різноманітні та потребують детального розуміння для правильної діагностики та призначення ефективного лікування. Найбільш поширеними факторами, які сприяють накопленню рідини в брюшній порожнині, є захворювання печінки, серцево-судинні патології та онкологічні процеси. Правильна ідентифікація основної причини асциту є критично важливою для розробки індивідуальної програми лікування пацієнта.

Детальний перелік причин асциту:

• Печінкові причини: цироз печінки (алкогольний та неалкогольний), гепатит, цукровий діабет, жирова дистрофія печінки, гемохроматоз, primeira білізм
• Серцево-судинні причини: хронічна серцева недостатність, констриктивний перикардит, рестриктивна кардіоміопатія, синдром Бадда-Киарі
• Онкологічні причини: первинний рак печінки, метастатичні пошкодження, карциноматоз брюшини, лімфома
• Інфекційні причини: туберкульоз брюшини, бактеріальний перитоніт, паразитарні інфекції
• Нирково-судинні причини: нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність, тромбоз ниркових вен
• Інші причини: панкреатит, цукровий діабет, гіпотиреоз, саркоїдоз, системні захворювання сполучної тканини

Клінічні симптоми асциту

Клінічні прояви асциту залежать від темпу накоплення рідини, кількості накопленої рідини та характеру основного захворювання. Деякі пацієнти можуть не відчувати помітних змін при малому об’ємі рідини, тоді як швидке накоплення великої кількості рідини викликає виразні симптоми. Розпізнавання ранніх ознак асциту допомагає призначити своєчасне лікування та запобігти розвитку ускладнень.

Ранні симптоми асциту:

1. Збільшення обхвату живота та ваги тіла
2. Відчуття здуття та переповнення в животі
3. Дискомфорт при носінні тісного одягу
4. Зміна форми живота на розтягнену
5. Наявність випинання в бокових частинах живота

Пізні та серйозні симптоми асциту:

• Сильний біль у животі та вздуття
• Задишка та утруднене дихання
• Зниження апетиту та швидке насичення
• Нудота та блювання
• Головокружіння та слабість
• Набряки нижніх кінцівок
• Виникнення грижі пупка
• Варикозне розширення вен живота
• Геморой та кровотеча з внутрішніх органів

Діагностичні методи визначення асциту

Діагностика асциту базується на клінічному огляді пацієнта, лабораторних аналізах та інструментальних методах дослідження. Сучасні медичні технології дозволяють визначити не тільки наявність асциту, але й встановити його причину та характер рідини. Точна діагностика забезпечує можливість розробити ефективну схему лікування та моніторити динаміку захворювання.

Послідовність діагностичних процедур:

1. Клінічне фізикальне обстеження (пальпація, перкусія)
2. Ультразвукове сканування органів черевної порожнини
3. Загальні лабораторні аналізи крові та сечі
4. Біохімічні аналізи функцій печінки та нирок
5. Дослідження системи згортання крові
6. Діагностичний або лікувальний парацентез
7. Цитологічний та мікробіологічний аналіз асцитної рідини
8. Додаткові методи (КТ, МРТ) при необхідності

Методи лікування асциту у дорослих

Лікування асциту спрямоване на усунення основної причини захворювання, зменшення накопленої рідини та запобігання розвитку ускладнень. Комплексний підхід до терапії включає консервативні методи, медикаментозне лікування та у разі потреби оперативні втручання. Ефективність лікування залежить від своєчасності діагностики та адекватності вибору терапевтичних методів.

Консервативні методи лікування асциту:

• Дієтотерапія з обмеженням натрію (до 2-3 грамів на день)
• Обмеження споживання вільної рідини (до 1-1.5 літрів на день)
• Рекомендація постільного режиму та обмеження фізичної активності
• Регулярне зважування для контролю динаміки
• Моніторинг показників функції нирок та печінки
• Ведення дневника споживання їжі та рідини
• Лікування основного захворювання

Медикаментозне лікування асциту:

1. Діуретики:

   • Спіронолактон (50-400 мг/день) — основний препарат
   • Фуросемід (40-160 мг/день) — петльовий діуретик
   • Комбіновані схеми діуретичної терапії

2. Вазоактивні препарати:

   • Албумін (25%) внутрішньовенно при кровотечах
   • Октреотид при портальній гіпертензії
   • Пропранолол для зниження портального тиску

3. Антибіотикотерапія:

   • Цефтріаксон при бактеріальному перитоніті
   • Норфлоксацин в профілактичних цілях
   • Інші антибіотики на основі культури та чутливості

4. Препарати для покращення функції печінки:

   • Силімарин та есенціальні фосфоліпіди
   • Урсодезоксихолева кислота
   • N-ацетилцистеїн при гострій печінковій недостатності

Інвазивні та оперативні методи лікування:

• Парацентез — дренування асцитної рідини шляхом пункції живота (діагностичний та лікувальний)
• TIPS (трансюгулярний внутрішньопечінковий портосистемний шунт) — зменшення портального тиску
• Перитонеовенозне шунтування — проведення дренажу з живота у вену
• Створення дефіbrunitorієї — вишивання дренажів для постійного відтоку рідини
• Трансплантація печінки — останній ресурс при декомпенсованому циросі

Рекомендації щодо дієти та способу життя

Правильна організація харчування та дотримання здорового способу життя є невід’ємною частиною комплексного лікування асциту. Дієтичні обмеження та режимні заходи помітно зменшують накоплення рідини та сприяють підвищенню ефективності медикаментозної терапії. Пацієнти мають розуміти, що дотримання цих рекомендацій є ключовим фактором успіху лікування.

Рекомендована дієта при асциті:

1. Обмеження натрію до 2000-3000 мг на день
2. Виключення солоної, копченої та маринованої їжі
3. Обмеження білків до 1-1.2 г/кг маси тіла
4. Виключення алкоголю у всіх його формах
5. Обмеження рідини до 1000-1500 мл на день
6. Споживання легкозасвоюваних вуглеводів
7. Включення свіжих фруктів та овочів (без солі)
8. Прийом їжі дрібними порціями 5-6 разів на день

Ускладнення асциту та їх профілактика

Асцит може привести до серйозних ускладнень, які значно погіршують якість життя пацієнта та створюють загрозу для його здоров’я. Своєчасне розпізнавання та запобігання цим ускладненням є критично важливим завданням медичної практики. Пацієнти мають бути обізнані про можливі ризики та вживати профілактичні заходи.

Основні ускладнення асциту:

• Спонтанний бактеріальний перитоніт — інфекція асцитної рідини з летальністю до 50%
• Печінкова енцефалопатія — порушення функції центральної нервової системи
• Гепаторенальний синдром — гостра ниркова недостатність
• Кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу — важка кровотеча з 30% летальністю
• Перитонеальний туберкульоз — важка інфекція брюшини
• Гідроторакс — накоплення рідини в плевральній порожнині
• Пупкова грижа з ризиком розриву — хірургічне ускладнення

Профілактичні заходи:

1. Регулярне спостереження у фахівця-гастроентеролога
2. Моніторинг показників функції печінки та нирок
3. Дотримання дієтичних обмежень
4. Регулярний прийом прописаних медикаментів
5. Вакцинація проти інфекцій (грип, пневмокок)
6. Профілактичне використання антибіотиків при показаннях
7. Уникнення перфорацій живота та травм
8. Своєчасне лікування інфекційних захворювань
9. Виключення алкоголю та шкідливих звичок