Що таке бешиха: симптоми, причини та лікування стрептокукової інфекції шкіри

Бешиха являє собою одну з найпоширеніших бактеріальних інфекцій шкіри, яка викликається β-гемолітичним стрептококом групи А. Це гостре запальне захворювання характеризується раптовим початком, червоністю та набряком уражених ділянок шкіри. Захворювання широко зустрічається у населення всіх вікових груп, однак частіше діагностується у осіб з ослабленим імунітетом та у людей похилого віку. Своєчасне розпізнавання та лікування бешихи запобігають розвитку серйозних ускладнень.

Етіологія та причини розвитку бешихи

Основною причиною розвитку бешихи є інфекування β-гемолітичним стрептококом групи А (Streptococcus pyogenes). Цей мікроорганізм продукує токсини та ферменти, які спричиняють руйнування тканин та розповсюдження інфекції. Дослідження показують, що стрептокок проникає через мікротравми, опіки, потертості та інші дефекти шкіри.

До основних причин та факторів ризику, які сприяють розвитку бешихи, належать:

1. Мікротравми та порушення цілісності шкіри:

   • подряпини та подиркування
   • укуси комах
   • мозолі та потертості
   • опіки та обморожень
   • послідопераційні рани
   • виразки та дерматити

2. Системні захворювання:

   • цукровий діабет
   • хронічна венозна недостатність
   • лімфостаз та лімфедема
   • ожиріння
   • лейкеза та раки

3. Стан імунної системи:

   • ВІЛ-інфекція
   • імуносупресивна терапія
   • хронічні інфекційні захворювання
   • недостатність поживання

4. Місцеві фактори:

   • грибкові інфекції стоп
   • варикозне розширення вен
   • рубцева деформація тканин
   • набрякові синдроми

Клінічні прояви та симптоми

Бешиха характеризується гострим початком, при якому симптоми розвиваються протягом декількох годин або днів. Пацієнти зазвичай відмічають раптовий підйом температури тіла, головний біль та озноб ще до появи видимих змін на шкірі. Клінічна картина бешихи залежить від локалізації, глибини та розповсюдження запального процесу.

Основні ранні симптоми включають:

• раптова лихоманка (температура 38-40°C)
• сильний озноб та потовиділення
• головний біль та біль у м’язах
• слабкість та загальне недомаганння
• тошнота та відсутність апетиту
• регіональна лімфаденопатія (збільшення лімфовузлів)

Місцеві прояви на шкірі:

1. Перший день захворювання:

   • гіперемія (почервоніння) шкіри
   • локальний тепло та свербіння
   • помірний набряк уражених ділянок
   • болючість при пальпації

2. Другий-третій день:

   • чітко обмежена вогнище запалення
   • яскравих червона забарвлення шкіри
   • інтенсивний набряк та ущільнення тканин
   • появу місцевого теплу
   • можливо лущення та десквамація

3. Характерна межа запалення:

   • чітка лінія розділення між запаленою та здоровою шкірою
   • припідняте країї вогнища з валикоподібним потовщенням
   • можлива поява пухирців та геморагічних елементів

Форми та клінічні варіанти бешихи

Залежно від глибини поширення запального процесу та клінічного перебігу розрізняють декілька форм захворювання. Класифікація форм бешихи допомагає лікарям вибрати найбільш ефективну тактику лікування та прогнозувати можливі ускладнення.

Діагностика бешихи

Діагностика бешихи базується переважно на клінічних ознаках та даних фізикального обстеження пацієнта. Для підтвердження діагнозу та визначення чутливості збудника до антибіотиків проводять бактеріологічні дослідження. Диференціальна діагностика дуже важлива для виключення інших запальних захворювань шкіри.

Основні методи діагностики включають:

1. Клінічне обстеження:

   • збір анамнезу та динаміки розвитку захворювання
   • огляд та пальпація уражених ділянок
   • оцінка меж запалення та характеру змін
   • перевірка стану лімфовузлів

2. Лабораторні дослідження:

   • загальний аналіз крові (лейкоцитоз, прискорена ШОЕ)
   • посів вмісту пухирців та виділень (при їх наявності)
   • визначення антистрептолізину О (титр > 200 мо/мл підтверджує інфекцію)
   • посів крові (при генералізованій інфекції)

3. Інструментальні методи:

   • ультразвукова діагностика уражених ділянок
   • комп’ютерна томографія (при глибокому поширенні)
   • магнітно-резонансна томографія (при ускладненнях)

Лікування бешихи

Лікування бешихи повинно розпочинатися якомога раніше після встановлення діагнозу, щоб запобігти розповсюдженню інфекції та розвитку ускладнень. Антибіотикотерапія являє собою основний компонент лікування, а місцеві та загальні заходи доповнюють терапію.

Антибіотикотерапія

Вибір антибіотика залежить від тяжкості захворювання, наявності ускладнень та чутливості мікроорганізму. Перший вибір антибіотиків для лікування бешихи:

1. Для нетяжких форм:

   • пеніцилін G (натрієва сіль) 1-2 млн одиниць внутрішньом’язово 4 рази на день
   • амоксицилін 500-1000 мг внутрішньо 3 рази на день
   • еритроміцин 500 мг 4 рази на день (при алергії на пеніцилін)

2. Для середньотяжких та тяжких форм:

   • пеніцилін G (калієва сіль) 4-6 млн одиниць внутрішньовенно 4 рази на день
   • ампіцилін 1-2 г внутрішньовенно 4 рази на день
   • цефалексин 1-2 г внутрішньовенно 4 рази на день

3. При ускладненнях та генералізованій інфекції:

   • ванкоміцин 1 г внутрішньовенно 4 рази на день
   • клінданіцин 600-900 мг внутрішньовенно 3-4 рази на день
   • комбінована терапія з кількома антибіотиками

Тривалість антибіотикотерапії складає зазвичай 10-14 днів. При рецидивуючій бешисі рекомендується триваліша профілактична терапія пеніцилінами протягом декількох місяців.

Загальні лікувальні заходи

Комплексне лікування бешихи включає не тільки медикаментозну терапію, але й інші важливі заходи:

1. Режим і організація догляду:

   • постільний режим в перші дні захворювання
   • піднесення ураженої кінцівки вище рівня серця
   • обмеження фізичних навантажень
   • психічне заспокоєння пацієнта

2. Десенсибілізуюча терапія:

   • супрастин або тавегіл 1-2 таблетки 2-3 рази на день
   • кальцію глюконат 10 мл 10% розчину внутрішньовенно
   • корекція алергічних реакцій

3. Симптоматична терапія:

   • парацетамол або ібупрофен для зниження температури та болю
   • нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)
   • поліваітамінні комплекси

Місцеве лікування

Місцеве лікування сприяє швидшому зникненню запальних явищ та прискоренню регенерації тканин. При неускладненій бешисі достатньо проведення простих місцевих процедур:

• компреси з розчором борної кислоти або фурацилину
• аплікація мазей з антибіотиками (тетрациклінова, еритромінцинова мазь)
• ультрафіолетове опромінення уражених ділянок
• парафінові аплікації в період реконвалесценції
• використання еластичного бинтування при набряку

Профілактика та рецидиви

Профілактика бешихи заснована на запобіганню мікротравм шкіри, контролю супутніх захворювань та поліпшенні стану імунної системи. Рецидивна бешиха розвивається у 15-30% пацієнтів, особливо за наявності факторів ризику та порушень лімфатичної системи.

Заходи первинної профілактики:

1. Гігієна та догляд за шкірою:

   • ретельний догляд за ногтями та зовнішніми покривами
   • уникнення мікротравм та подряпин
   • своєчасне лікування пошкоджень шкіри
   • гігієничне обробка царапин та порізів

2. Лікування супутніх захворювань:

   • контроль рівня глюкози при цукровому діабеті
   • лікування грибкових інфекцій стоп
   • корекція венозної недостатності
   • лікування дерматитів та екзем

3. Укріплення імунітету:

   • раціональне харчування з достатньою кількістю вітамінів
   • фізична активність та закалювання
   • достатній сон та психічний спокій
   • профілактика респіраторних інфекцій

Вторинна профілактика при рецидивуючій бешисі передбачає триваліше назначення пеніцилінів у профілактичних дозах протягом 6-12 місяців. Бензилпеніцилін G 1.2 млн одиниць внутрішньом’язово один раз на тиждень або пеніцилін V 250 мг перорально два рази на день запобігають повторним вспишкам захворювання.