Що таке енцефаліт: симптоми, причини та лікування запалення мозку

Енцефаліт являє собою серйозне запальне захворювання головного мозку, яке може призвести до тяжких ускладнень та летальних наслідків, якщо своєчасно не розпочати лікування. Це захворювання розвивається внаслідок проникнення інфекційних агентів у мозкову тканину та активації імунної системи організму. Енцефаліт може мати вірусне, бактеріальне, грибкове чи паразитарне походження, і кожен тип характеризується специфічними ознаками та методами терапії. Розуміння природи цього захворювання критично важливо для своєчасної діагностики та надання екстреної медичної допомоги пацієнтам.

Визначення та класифікація енцефаліту

Енцефаліт — це запалення паренхіми головного мозку, що супроводжується набряком мозкової тканини, утворенням мікроабсцесів та дегенеративними змінами нейронів. Термін "енцефаліт" походить від грецьких слів "enkephalos" (головний мозок) та "itis" (запалення). Клінічне значення цього діагнозу полягає у тому, що захворювання потребує невідкладної госпіталізації та інтенсивного лікування. Залежно від етіологічного фактора, медицина розрізняє кілька основних типів енцефаліту.

Основні типи енцефаліту за походженням:

1. Вірусний енцефаліт — спричинений вірусами герпесу, вірусом Західного Нілу, кліщовим енцефалітом, паротитом
2. Бактеріальний енцефаліт — викликаний стрептококом, менінгококом, листеріозом
3. Грибковий енцефаліт — розвивається при крандіозмікозі, криптокоцикозі, гістоплазмозі
4. Паразитарний енцефаліт — асоціюється з токсоплазмозом, цистицеркозом, малярією
5. Аутоімунний енцефаліт — результат аномальної реакції імунної системи на власні антигени

Причини розвитку енцефаліту

Розвиток енцефаліту залежить від численних факторів, включаючи природу інфекційного агента, стан імунної системи, вік пацієнта та наявність супутніх захворювань. Інфекційні агенти проникають у головний мозок різними шляхами: гематогенним (через кровоносне русло), лімфатичним шляхом або через периневральне поширення. Вірусні інфекції залишаються найчастішою причиною енцефаліту в розвинених країнах, тоді як у країнах, що розвиваються, значну роль відіграють паразитарні захворювання. Ризик розвитку енцефаліту суттєво підвищується у людей з імуносупресією, ВІЛ-інфекцією та онкологічними захворюваннями.

Основні збудники енцефаліту в Європі та світі:

Симптоми та клінічні прояви енцефаліту

Симптоми енцефаліту можуть розвиватися поступово протягом кількох днів або виникати раптово, что залежить від типу збудника та імунного статусу пацієнта. На ранніх стадіях захворювання спостерігаються неспецифічні прояви, що нагадують грип або простуду, включаючи підвищену температуру тіла, головний біль та загальну слабість. З прогресуванням захворювання з’являються неврологічні симптоми, що свідчать про розвиток запалення паренхіми мозку. Тяжкість клінічних проявів варіює від легких до життєво небезпечних форм.

Ранні симптоми енцефаліту:

• Висока температура тіла (39-40°C)
• Інтенсивний головний біль, особливо в потиличній ділянці
• М’язові болі та болі в суглобах
• Загальна слабість та втома
• Нудота та блювання
• Світлобоязнь (фотофобія)
• Чутливість до звуків (фонофобія)

Неврологічні симптоми прогресуючого енцефаліту:

1. Розлади свідомості — сонливість, спутаність розуму, кома
2. Судоми та припадки — виникають у 20-30% пацієнтів
3. Паралічі та парези — слабість мініці конкретних груп м’язів
4. Психічні розлади — агресивність, дезорієнтація, галюцинації
5. Мозжечкові порушення — атаксія, головокруження, нестійкість ходи
6. Проблеми з мовою та глотанням
7. Порушення зору та диплопія (подвоєння в очах)
8. Шум у вухах та слухові розлади

Діагностичні методи та обстеження

Своєчасна та точна діагностика енцефаліту критично важлива для призначення адекватного лікування та попередження серйозних ускладнень. Діагностичний процес включає клінічне обстеження, лабораторні аналізи та інструментальні дослідження, що дозволяють визначити природу захворювання та ступінь ураження мозку. Головний лікар повинен зібрати детальний анамнез, включаючи інформацію про контакти з інфекційними пацієнтами, укуси кліщів та найбільш недавні подорожі. Комплексний діагностичний підхід забезпечує максимальну точність визначення діагнозу.

Основні діагностичні методи:

Аналіз цереброспінальної рідини (ліквору) при енцефаліту:

• Підвищена клітинність (переважно лімфоцити при вірусному, нейтрофіли при бактеріальному)
• Підвищення вмісту білків (більше 100 мг/дл)
• Нормальний або слегка знижений рівень глюкози
• Помутніння рідини при бактеріальному енцефаліті
• Присутність еритроцитів при геморагічних формах

Лікування енцефаліту

Лікування енцефаліту потребує невідкладної госпіталізації та комплексного підходу, спрямованого на знищення інфекційного агента, зменшення набряку мозку та симптоматичну терапію. Основу лікування складають противірусні, антибіотичні або протигрибкові препарати, залежно від етіологічного фактора. Паралельно проводиться інтенсивна підтримуюча терапія, спрямована на стабілізацію функцій життєво важливих органів. Прогноз лікування суттєво залежить від своєчасності початку терапії та виду збудника.

Противірусні препарати при енцефаліту:

1. Ацикловір — препарат першої лінії для HSV енцефаліту, дозування 10-15 мг/кг внутрішньовенно кожні 8 годин
2. Ганцикловір — використовується при цитомегаловірусному енцефаліті
3. Занамівір та осельтамівір — противірусні препарати для лікування грипозного енцефаліту
4. Рибавірин — застосовується при ареновірусних та бунявірусних формах

Антибіотична терапія при бактеріальному енцефаліту:

• Цефтріаксон — 2 г внутрішньовенно кожні 12 годин
• Ванкоміцин — 15-20 мг/кг внутрішньовенно кожні 8-12 годин
• Ампіцилін — при підозрі на листеріоз
• Фторхінолони — альтернативні препарати при наявності алергії

Симптоматичне лікування:

Ускладнення енцефаліту

Енцефаліт, особливо без своєчасного лікування, може призвести до серйозних та необоротних ускладнень, що впливають на якість життя пацієнта. Ускладнення розвиваються як під час гострої фази захворювання, так і в період одужання та тривалої реабілітації. Деякі ускладнення спостерігаються у незначної частини пацієнтів, але їхня важкість вимагає особливої уваги та інтенсивної терапії. Розуміння можливих ускладнень допомагає лікарям та пацієнтам краще підготуватися до лікування.

Гострі ускладнення енцефаліту:

1. Набряк мозку та дислокаційні синдроми — можуть призвести до смерті
2. Постійна внутрішньочерепна гіпертензія — вимагає невідкладної медичної допомоги
3. Судомні припадки та статус епілептикус
4. Вторинна бактеріальна інфекція
5. Система запальних реакцій (сепсис)
6. Дихальна недостатність, що потребує механічної вентиляції

Довгострокові наслідки енцефаліту:

• Когнітивні розлади та порушення пам’яті (спостерігаються у 30-50% пацієнтів)
• Посттравматична епілепсія — розвивається у 5-15% осіб, які перенесли енцефаліт
• Персональні розлади психіки та депресія
• Неврологічні дефіцити — паралічі, парези, порушення координації
• Порушення слуху та зору
• Постенцефалітичний синдром — хронічна втома, головний біль, розлади концентрації

Профілактика енцефаліту

Профілактика енцефаліту включає як специфічні заходи (вакцинація), так і неспецифічні методи зниження ризику інфікування. Важливість вакцинопрофілактики обумовлена тим, що деякі форми енцефаліту можна попередити за допомогою своєчасного введення вакцин. Личная гігієна, захист від укусів комах та кліщів, дотримання санітарних норм — все це суттєво зменшує ймовірність розвитку захворювання. Виконання комплексних профілактичних заходів найефективніше у запобіганні даного серйозного захворювання.

Специфічні профілактичні заходи:

1. Вакцинація проти кліщового енцефаліту — рекомендується для мешканців ендемічних регіонів
2. Вакцинація проти паротиту та кору — входить до календаря планових щеплень
3. Вакцинація проти грипу — зменшує ризик грипозного енцефаліту
4. Вакцинація проти ветрянки (варицели) — у групах високого ризику

Неспецифічні профілактичні заходи:

• Використання репелентів проти комах та кліщів при перебуванні у лісі
• Носіння захисного одягу з довгими рукавами та штанами у період активності кліщів
• Регулярна перевірка тіла після перебування на природі
• Своєчасне видалення кліщів за допомогою спеціальних інструментів
• Дезінсекція житлових приміщень та придомової території
• Дотримання гігієни та санітарних норм
• Уникнення контактів з хворими людьми

Епідеміологічні дані та статистика

За даними ВООЗ, щорічно від енцефаліту у світі страждає близько 500 тисяч людей, з яких майже 40% помирають або отримують стійкі неврологічні дефіцити. У європейських країнах вірусний енцефаліт є причиною госпіталізації приблизно у 1-4 осіб на 100 тисяч населення щорічно. В Україні рівень захворюваності на кліщовий енцефаліт варіює залежно від регіону та сезону, з піком випадків у весняно-літний період. Розуміння епідеміологічних особливостей важливо для планування заходів громадського здоров’я.

Статистика летальності залежно від типу енцефаліту:

Реабілітація та відновлення після енцефаліту

Процес реабілітації після енцефаліту є довгостроковим і вимагає комплексного підходу з залученням різних спеціалістів. У багатьох пацієнтів повне видужання може тривати від кількох місяців до року, а деякі наслідки можуть залишатися постійними. Реабілітаційні програми спрямовані на відновлення утрачених функцій, розвиток компенсаторних механізмів та максимально можливу адаптацію до повсякденного життя. Психологічна підтримка пацієнта та його родини відіграє важливу роль у процесі видужання.

Реабілітаційні заходи:

• Фізична терапія та лікувальна гімнастика для відновлення рухливості та сили м’язів
• Логопедичні заняття при порушеннях мови та глотання
• Психологічна консультація та лікування депресії
• Професійна підготовка та адаптація на робочому місці
• Соціальна реабілітація та повторна інтеграція у суспільство
• Регулярний нагляд невролога та інших фахівців