Що таке хронічний панкреатит: симптоми, причини та методи лікування

Хронічний панкреатит — це тривала запальна хвороба підшлункової залози, яка призводить до прогресуючого ураження органу та порушення його функцій. На відміну від гострого панкреатиту, який розвивається раптово, хронічна форма розвивається поступово протягом років і місяців. Це захворювання характеризується деструкцією тканини залози, утворенням рубців та втратою здатності виробляти ферменти й гормони. За даними Всесвітної організації охорони здоров’я, розповсюдженість хронічного панкреатиту становить 5-12 випадків на 100 000 населення в розвинених країнах.

Визначення та патогенез хронічного панкреатиту

Хронічний панкреатит являє собою результат тривалого запального процесу, який призводить до незворотних змін в архітектурі залози. Процес розвивається через кілька років перед появою перших клінічних проявів захворювання. Патогенез захворювання включає механізми окисного стресу, активацію зірчастих клітин та автоімунні реакції організму.

Основні механізми розвитку захворювання включають:

1. Закупорка протоків залози конкрементами або слизом
2. Повторні епізоди гострого панкреатиту
3. Хронічна травма тканини залози токсичними речовинами
4. Автоімунне ураження залози
5. Генетичні мутації, що порушують функцію залози
6. Дисфункція сфінктера Одді

Причини розвитку хронічного панкреатиту

Етіологія хронічного панкреатиту визначається комплексом факторів ризику, які діють тривалий час. За даними клінічних досліджень, алкоголь є причиною у 50-90% випадків у розвинених країнах. У кожного пацієнта можуть виявлятися одна або кілька причин одночасно, що ускладнює діагностику та лікування.

Головні причини хронічного панкреатиту розвиваються під впливом різноманітних факторів, які мають як генетичне, так і екологічне походження:

• Алкогольна етіологія — регулярне споживання алкоголю в кількості понад 50 грам на день для чоловіків та 20 грам для жінок
• Обструктивні фактори — жовчні конкременти, стриктури протоків, папілостеноз
• Генетична предиспозиція — мутації генів CFTR (муковісцидоз), PRSS1, SPINK1
• Метаболічні порушення — цукровий діабет, гіперліпідемія, гіперпаратиреоз
• Автоімунні механізми — підвищення антитіл до ДНК залози та органоспецифічних антигенів
• Паління — незалежний фактор ризику, що прискорює прогресування захворювання
• Травми та оперативні втручання — на органах черевної порожнини

Клінічні симптоми хронічного панкреатиту

Симптоматика хронічного панкреатиту варіюється в залежності від стадії захворювання та ступеня ураження залози. Ранні стадії можуть протікати асимптоматично, що утруднює своєчасну діагностику та лікування пацієнтів. З часом розвиваються характерні прояви, пов’язані з недостатністю функцій залози та запальним процесом.

Основні симптоми захворювання включають:

1. Абдомінальний біль — локалізується в епігастральній області та лівому верхньому квадранті живота, часто іррадіює в спину
2. Диспептичні розлади — відчуття переповнення живота, здуття, блювання після прийому їжі
3. Стеаторея — випорожнення з високим вмістом жиру та характерним запахом
4. Втрата ваги — прогресує унаслідок мальабсорбції та зниження апетиту
5. Порушення толерантності до глюкози — гіпергліцемія, розвиток вторинного цукрового діабету
6. Хворобливість живота при пальпації — особливо в проекції залози
7. Жовтяниця — унаслідок компресії загального жовчного протоку

Залежно від стадії захворювання пацієнти скаржаться на різноманітні прояви:

• Біль характеру — постійний, тупий, монотонний або опалювальний
• Характер болю — може посилюватися після прийому жирної, гострої та важкої їжі
• Тривалість болю — від кількох днів до років, нерідко інвалідизує пацієнта
• Нічні прокидання — унаслідок інтенсивного болю абдомінальної локалізації
• Непереносимість молочних продуктів та гормонозалежних препаратів
• Психологічні розлади — депресія, тривожність, погіршення якості життя

Діагностичні методи та лабораторні показники

Діагностика хронічного панкреатиту базується на комплексній оцінці клінічної картини, лабораторних показників та інструментальних методів обстеження. На сучасному етапі розвитку медицини виявлено близько 40 маркерів захворювання, але жоден з них не має абсолютної специфічності. Важливо використовувати критерії, що розроблені міжнародними експертами для стандартизації діагностики.

Основні лабораторні дослідження для діагностики захворювання:

Інструментальні методи обстеження забезпечують візуалізацію структурних змін залози:

1. УЗД органів черевної порожнини — виявляє атрофію залози, розширення протоків, конкременти
2. КТ з контрастуванням — показує парапанкреатичну клітковину, кісти, ділянки некрозу
3. МРХПГ — демонструє характерну картину протоків ("ниткоподібна" залоза)
4. Ендоскопічна ультрасонографія — виявляє ранні морфологічні зміни залози
5. ERCP — комбінує діагностику та терапію при обструктивних формах
6. Функціональні тести — секретин-панкреозиміновий тест, тест толерантності до жиру

Стадії хронічного панкреатиту

Хронічний панкреатит прогресує через кілька стадій, кожна з яких характеризується специфічними морфологічними та функціональними змінами залози. Розуміння стадійності захворювання дозволяє оптимізувати терапевтичні підходи та прогнозувати перебіг захворювання. За класифікацією Cambridge, виділяють п’ять стадій залежно від вираженості змін на МРХПГ та КТ.

Класифікація стадій захворювання за Cambridge:

1. Норма — протоки та паренхіма залози без змін
2. Еквівокальна стадія — легкі зміни протоків з дилатацією основного протоку
3. Легка стадія — дилатація головного протоку, поодинокі розширення бічних протоків
4. Помірна стадія — явна дилатація головного протоку, розширення бічних протоків, парапанкреатичні змінення
5. Важка стадія — грубі структурні зміни, кальцифікація, атрофія, кісти, окклюзія протоків

Методи консервативного лікування

Лікування хронічного панкреатиту спрямоване на купірування болю, корекцію екзокринної та ендокринної недостатності, запобіганню ускладненням та поліпшенню якості життя пацієнтів. Медикаментозна терапія залишається першою лінією лікування при більшості форм захворювання. Успішне лікування вимагає багатодисциплінарного підходу з залученням гастроентерологів, нутріціологів та психологів.

Основні групи препаратів для лікування захворювання:

1. Замісна ферментотерапія

   • Панкреатичні ферменти (ліпаза 10000-25000 MЕ на дозу)
   • Прием з їжею в дозі 25000-40000 MЕ ліпази на день
   • Препарати: Креон, Панзинорм, Мезим

2. Інгібітори кислотності

   • Опромілувачі протонної помпи (омепразол 40 мг/день)
   • H2-блокатори (фамотидин 40 мг/день)
   • Призначаються для захисту ферментів від інактивації

3. Спазмолітики та анальгетики

   • Дротаверин (40-80 мг три рази на день)
   • Метамізол натрію (500-1000 мг три рази на день)
   • При виражених болях — опіоїдні анальгетики під контролем

4. Антиоксиданти та препарати патогенетичної терапії

   • Метилпреднізолон при автоімунних формах
   • Азатіоприн як імуносупресант
   • N-ацетилцистеїн як антиоксидант

5. Лікування ускладнень

   • При цукровому діабеті — інсулінотерапія або пероральні гіпоглікемічні препарати
   • При дефіциті жиророзчинних вітамінів — вітаміни А, D, Е, К

Хірургічні методи лікування

Оперативне втручання показане при неефективності консервативного лікування впродовж 6-12 місяців, обструкції протоків з вираженою дилатацією, кістах залози та раку залози. Вибір методу операції залежить від морфологічних змін, локалізації патології та стану пацієнта. На сучасному етапі розвитку хірургії отримали розповсюдження мініінвазивні та ендоскопічні методи лікування.

Основні хірургічні та ендоскопічні процедури для лікування:

1. Ендоскопічна терапія

   • Папілотомія та дилатація стриктур протоків
   • Видалення конкрементів з протоків залози
   • Стентування протоків при дилатації понад 8-10 мм
   • Ефективність — 60-70% при правильному відборі пацієнтів

2. Пластичні операції на протоках

   • Латеральна панкреатоєюностомія (операція Puestow)
   • Поздовжна панкреатотомія з ентеростомою
   • Проведення при дилатації головного протоку понад 6-8 мм

3. Резекційні операції

   • Дистальна резекція панкреаса при локальному ураженні хвоста
   • Панкреатодуоденектомія при ураженні головки залози та сопутній механічній жовтяниці
   • Тотальна панкреатектомія з аутотрансплантацією островків

4. Лікування кіст

   • Зовнішньовнутрішнього дренування кіст
   • Ендоскопічного сфінктеротомії та стентування

Дієтичні рекомендації та модифікація способу життя

Дієтотерапія є невід’ємною частиною комплексного лікування хронічного панкреатиту і сприяє зменшенню симптомів та запобіганню прогресування захворювання. Повна відмова від алкоголю та паління значно покращує прогноз захворювання у пацієнтів. Індивідуалізований підхід до харчування, розроблений нутріціологом, дозволяє покращити якість життя.

Основні принципи харчування при хронічному панкреатиті:

• Дроблене харчування — 5-6 разів на день дрібними порціями
• Обмеження жирів — до 50-70 грам на день, переважно рослинних жирів
• Обмеження простих вуглеводів — цукор, кондитерські вироби, білий хліб
• Мінімізація гострої та прянощів — чеснику, перцю, цибулі у сирому вигляді
• Виключення алкогольних напитків та газованих напоїв — повна абстиненція
• Паління як причина прогресування — необхідна негайна відмова
• Отримання достатньої кількості білка — 100-120 грам на день для компенсації мальабсорбції
• Поповнення дефіциту мікронутрієнтів — вітамінів, мінералів та електролітів
• Дотримання адекватного гідратаційного статусу — до 2-3 литрів рідини щодня

Прогноз та профілактика ускладнень

Прогноз хронічного панкреатиту залежить від причини захворювання, стадії на момент діагностики та дотримання пацієнтом рекомендацій лікування. Повна відмова від алкоголю в пацієнтів з алкогольною етіологією значно покращує довгостроковий результат. За даними літератури, середня тривалість життя при хронічному панкреатиті становить 20-30 років від момента встановлення діагнозу.

Можливі ускладнення хронічного панкреатиту розвиваються:

• Вторинний цукровий діабет — розвивається у 40-60% пацієнтів через руйнування бета-клітин
• Мальабсорбція — дефіцит поживних речовин, витамінів та мінералів
• Холангіт — інфекційне ураження жовчних протоків внаслідок их компресії
• Рак підшлункової залози — ризик збільшується в 5-20 разів порівняно з населенням
• Венозний тромбоз — обструкція селезінкової вени з розвитком спленомегалії
• Кісти залози — можуть нагнаюватися, стискувати сусідні органи
• Психоемоційні розлади — депресія, тривога, аліментарна фобія

Профілактичні заходи для попередження розвитку та прогресування хвороби складаються з рекомендацій щодо:

1. Повної відмови від алкоголю — основна умова стабілізації процесу
2. Припинення паління — зменшує темп прогресування на 30-40%
3. Дієтотерапії та модифікації способу життя — запобіганню загострень
4. Регулярного диспансерного спостереження — виявлення ускладнень
5. Скринінгу на рак залози — особливо в групах високого ризику
6. Вакцинації проти піневмокока та грипу — для профілактики інфекцій