Що таке остеоартроз: симптоми, причини і методи лікування суглобів

Остеоартроз (ОА) є однією з найпоширеніших дегенеративних захворювань суглобів у світі. За даними Всесвітної організації охорони здоров’я, понад 300 мільйонів людей страждають від цього захворювання. Це хронічне прогресуюче захворювання, яке характеризується руйнуванням гіалінового хряща, підлеглої кістки та синовіальної оболонки суглоба. Розуміння природи остеоартрозу, його симптомів та методів лікування критично важливо для збереження якості життя пацієнтів.

Визначення та класифікація остеоартрозу

Остеоартроз являє собою дегенеративне захворювання суглобів, при якому відбувається поступова деградація суглобового хряща та прилеглих костей. Це не запальне захворювання, хоча в прогресуючих стадіях можуть розвиватися вторинні запальні процеси. Патологічні зміни охоплюють всі компоненти суглоба, включаючи синовіальну оболонку, капсулу, зв’язки та навколишні м’язи.

Залежно від етіології остеоартроз класифікується на:

1. Первинний остеоартроз – розвивається без явної причини, зазвичай у людей старшого віку
2. Вторинний остеоартроз – виникає внаслідок травм, запальних захворювань або анатомічних порушень
3. Генералізований остеоартроз – охоплює кілька груп суглобів одночасно
4. Локалізований остеоартроз – ураження обмежується одним або двома суглобами

Епідеміологія остеоартрозу

Статистичні дані про поширеність остеоартрозу свідчать про його значущість як глобальної проблеми охорони здоров’я. Захворюваність значно зростає з віком та залежить від статі, географічного регіону та способу життя населення. У таблиці нижче представлені основні епідеміологічні показники:

Причини розвитку остеоартрозу

Механізм розвитку остеоартрозу є складним багатофакторним процесом, в якому беруть участь механічні, біохімічні та генетичні фактори. Не існує однієї єдиної причини захворювання, проте визначено низку ризик-факторів, які суттєво підвищують ймовірність його розвитку.

Основні причини та фактори ризику остеоартрозу включають:

1. Вік – прогресуюча деградація хряща з віком
2. Стать – жінки хворіють частіше, особливо після менопаузи
3. Генетична предиспозиція – спадкова схильність до ОА
4. Ожиріння – надлишкове навантаження на суглоби нижніх кінцівок
5. Травми суглобів – переломи, розтягнення, розриви хрящів
6. Анатомічні аномалії – дисплазія, неправильна вісь кінцівок
7. Надмірне механічне навантаження – професійна діяльність, спортивні травми
8. Запальні захворювання – ревматоїдний артрит, подагра
9. Метаболічні розлади – цукровий діабет, гіпотиреоз
10. Гіподинамія – малорухомий спосіб життя

Окремо варто відзначити роль факторів зовнішнього середовища. Холодна та вологa погода може погіршити симптоми, хоча не впливає на прогресування захворювання. Психологічний стрес та депресія також опосередковано впливають на розвиток та перебіг остеоартрозу через модуляцію запальних процесів.

Патофізіологічні механізми

Остеоартроз розвивається внаслідок дисбалансу між синтезом та деградацією компонентів позаклітинного матриксу хряща. На молекулярному рівні відбуваються такі процеси:

• Активація матриксних металопротеїназ (ММП), які руйнують колаген II типу та протеоглікани
• Зменшення синтезу протеоглікану та гіалуронової кислоти
• Окисний стрес та накопичення вільних радикалів
• Активація сигнальних шляхів, що посилюють запалення
• Апоптоз хондроцитів та погіршення регенеративної здатності
• Ремоделювання кісткової тканини з формуванням остеофітів

Симптоми остеоартрозу

Клінічна картина остеоартрозу різноманітна та залежить від тяжкості захворювання, локалізації ураження та індивідуальних характеристик пацієнта. На ранніх стадіях симптоми можуть бути мінімальними, але поступово наростають зі зростанням дегенеративних змін.

Основні симптоми остеоартрозу:

1. Біль в суглобах – характерний біль при навантаженні, що посилюється до кінця дня
2. Ригідність суглобів – скутість та обмеження рухомості, особливо вранці
3. Припухлість суглобів – відносно м’яка набряклість, часто без надмірного тепла
4. Крепітація – хрускіт або клацання при рухах суглоба
5. Зниження амплітуди рухів – прогресуюче обмеження функції суглоба
6. Больові спазми м’язів – м’язи, що оточують суглоб, напружуються для його стабілізації
7. Нестійкість суглоба – відчуття "підгинання" суглоба, особливо при ураженні колін
8. Вночі посилювання болю – дискомфорт при лежанні на ураженому суглобі

Клінічна симптоматика часто має характерний паттерн. Біль обичайно гірший у вранішні години, поліпшується з рухом (на відміну від запальних артритів), але знову посилюється після тривалої активності або до кінця дня.

Стадії остеоартрозу

Розвиток остеоартрозу відбувається стадійно, з прогресуючим погіршенням стану суглобів. Система оцінки тяжкості захворювання дозволяє клініцистам визначити прогноз і вибрати оптимальну тактику лікування.

Класифікація за Келлгреном-Лоуренсом включає чотири стадії:

Методи діагностики

Діагностика остеоартрозу включає клінічне обстеження, інструментальні та лабораторні методи дослідження. Точна діагностика на ранніх стадіях дозволяє розпочати своєчасне лікування та уповільнити прогресування захворювання.

Основні методи діагностики:

1. Клінічне обстеження – виявлення болю, припухлості, обмеження рухів, крепітації
2. Рентгенографія – виявлення остеофітів, звуження суглобової щілини, склерозу кісток
3. Магніто-резонансна томографія (МРТ) – оцінка стану хряща, синовіальної оболонки, менісків
4. Ультразвукова діагностика – виявлення випоту, остеофітів, дегенеративних змін
5. Комп’ютерна томографія – детальна оцінка кісткових структур
6. Лабораторні тести – виключення запальних та інших артритів

Консервативні методи лікування

Основу лікування остеоартрозу складають консервативні методи, спрямовані на зменшення болю, збереження функції суглоба та уповільнення прогресування захворювання. Мультидисциплінарний підхід, що поєднує фармакологічні та нефармакологічні методи, дає найкращі результати.

Консервативні методи лікування включають:

Медикаментозна терапія:

1. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – ібупрофен, напроксен, мелоксикам
2. Парацетамол – альтернатива при непереносимості НПЗП
3. Опіоїдні аналгетики – для контролю інтенсивного болю (в обмеженому вживанні)
4. Хондропротектори – глюкозамін, хондроїтину сульфат, гіалуронова кислота
5. Внутрішньосуглобові ін’єкції гіалуронової кислоти – поліпшення змащення суглоба
6. Топічні засоби – мазі та гелі з НПЗП для зменшення болю

Фізична реабілітація:

1. Лікувальна фізична культура – зміцнення м’язів, покращення гнучкості
2. Фізіотерапія – електрофорез, ультразвук, магнітотерапія
3. Масаж – поліпшення кровообігу та зменшення м’язового спазму
4. Мануальна терапія – корекція положення суглобів під час ремісії
5. Рефлексотерапія – акупунктура та прижигання

Немедикаментозні методи:

• Зменшення ваги при ожирінні
• Модифікація способу життя та активності
• Використання ортопедичних пристосувань (трості, наколінників, ортезів)
• Теплові процедури – гарячі ванни, парафінотерапія
• Холодні компреси при гострому запаленні

Хірургічні методи лікування

Коли консервативна терапія неефективна та якість життя пацієнта суттєво погіршується, розглядаються хірургічні методи лікування. Ці втручання направлені на відновлення функції суглоба або його заміни.

Основні хірургічні методи:

1. Артроскопія – видалення уламків хряща та синовіальної оболонки
2. Остеотомія – перелом кістки з метою коригування осі конінцівки
3. Артродез – фіксація суглоба для стабілізації та зменшення болю
4. Ендопротезування – повна заміна суглоба штучним протезом
5. Трансплантація хрящу – видалення та трансплантація здорового хрящу
6. Операції на м’яких тканинах – видалення остеофітів та рубцевої тканини

Ендопротезування колінного та тазостегнового суглобів демонструє найвищі показники успіху, з довголіттям протезу 15-20 років. Операція показана пацієнтам у віці 50+ років з інвалідизуючим болем та значним обмеженням функції.

Новітні методи лікування

Розвиток медичних технологій дозволив розробити та впровадити нові перспективні методи лікування остеоартрозу, спрямовані на регенерацію хрящової тканини та модуляцію запальних процесів.

Інноваційні підходи до лікування:

1. Регенеративна медицина – використання стовбурових клітин для відновлення хряща
2. Плазмотерапія – введення збагаченої тромбоцитами плазми (PRP) в суглоб
3. Протеїнотерапія – введення протеїнів з протизапальним ефектом
4. Генна терапія – модифікація генів для посилення регенерації
5. Мезенхімальні стовбурові клітини – трансплантація клітин для відновлення хряща
6. Біологічні препарати – моноклональні антитіла проти запальних цитокінів

Профілактика остеоартрозу

Попередження розвитку остеоартрозу або уповільнення його прогресування можливе за допомогою комплексу профілактичних заходів. Ці рекомендації особливо актуальні для людей з факторами ризику.

Основні принципи профілактики:

1. Контроль ваги – утримання індексу маси тіла (ІМТ) в нормальному діапазоні
2. Фізична активність – регулярні вправи низької інтенсивності, плавання, йога
3. Зміцнення м’язів – спеціальні вправи для опори суглобів
4. Уникнення травм – дотримання техніки безпеки при фізичних навантаженнях
5. Рівномірне розподілення навантаження – правильна техніка при важкій фізичній роботі
6. Здоровий спосіб життя – відмова від паління, обмеження алкоголю
7. Здорове харчування – дієта, багата антиоксидантами та мікронутрієнтами
8. Адекватний сон – достатня кількість якісного сну для регенерації тканин
9. Контроль запальних процесів – своєчасне лікування системних захворювань
10. Своєчасна діагностика та лікування – раннє виявлення та управління захворюванням

Роль пацієнта у лікуванні

Успіх лікування остеоартрозу значною мірою залежить від активної участі самого пацієнта в терапевтичному процесі. Освіта пацієнта, дотримання рекомендацій та самоконтроль є критичними компонентами довгострокового управління захворюванням.

Обов’язки пацієнта при остеоартрозі:

• Дотримання призначень лікаря та регулярний прийом медикаментів
• Виконання вправ лікувальної фізкультури щодня
• Контроль ваги та здорове харчування
• Уникнення діяльності, яка посилює біль в суглобах
• Використання ортопедичних пристосувань за рекомендацією лікаря
• Регулярні відвідування лікаря для моніторингу стану
• Інформування лікаря про побічні ефекти препаратів
• Участь у групах підтримки та навчальних програмах

Особливості остеоартрозу у різних суглобах

Остеоартроз може вражати різні суглоби, і кожне ураження має свої особливості щодо симптоматики, прогнозу та лікування. Найбільш часто уражаються опорні суглоби та суглоби, що часто використовуються.

Характеристики остеоартрозу різних локалізацій:

Психосоціальні аспекти остеоартрозу

Остеоартроз – це не тільки фізичне захворювання, але й має значний психосоціальний вплив на пацієнтів. Хронічний біль, функціональні обмеження та соціальна ізоляція можуть привести до депресії та погіршення якості життя.

Психосоціальні проблеми при остеоартрозі:

1. Хронічний біль та його психічні наслідки
2. Депресія та тривога, пов’язані з обмеженням активності
3. Соціальна ізоляція та втрата соціальних контактів
4. Зниження самооцінки та відчуття неповноцінності
5. Сексуальні дисфункції, пов’язані з больовими обмеженнями
6. Порушення сну через біль та дискомфорт
7. Економічний стрес, пов’язаний з витратами на лікування
8. Впроваджене горя через втрату попередньої функціональності

Для ефективного управління психосоціальними аспектами рекомендується залучення психолога, психіатра та соціального працівника до команди, що надає медичну допомогу пацієнту.