Що таке парестезія: причини, симптоми та методи лікування

Парестезія — це неприємне відчуття поколювання, мерзлякування, «повзання мурах» або онімення на шкірі, яке виникає без видимої причини. Цей симптом може виникнути в будь-якій частині тіла, але найчастіше він проявляється на кінцівках — руках, ногах, пальцях та стопах. Парестезія може бути тимчасовою, викликаною простим затиснутням нерва, або сигналом серйозних проблем зі здоров’ям. Розуміння причин та механізмів розвитку цього явища дозволяє своєчасно звернутися до лікаря та отримати необхідне лікування.

Що таке парестезія та її механізм розвитку

Парестезія являє собою порушення сенсорної функції периферичної нервової системи. Коли нерви передають помилкові сигнали до головного мозку, людина відчуває незвичайні і неприємні відчуття без явної причини подразнення. Цей процес може тривати від кількох хвилин до кількох годин, залежно від причини виникнення.

Основні характеристики парестезії включають:

• Спонтанний розвиток без видимого подразнення
• Локалізацію на периферії тіла
• Варіативність інтенсивності та тривалості
• Можливість поєднання з іншими неврологічними симптомами
• Збільшення інтенсивності вночі або в період спокою

Основні причини виникнення парестезії

Причини парестезії надзвичайно різноманітні і можуть варіюватися від простих та тимчасових факторів до серйозних медичних станів. Розрізняють первинні причини, пов’язані з прямим впливом на нерви, та вторинні причини, які виникають внаслідок системних захворювань.

Механічні та позиційні причини

Механічне затиснення нерва — найпоширеніша причина парестезії, яка легко усувається зміною положення тіла.

Неврологічні захворювання

Неврологічні захворювання становлять другу групу причин, які потребують серйозного медичного втручання.

1. Синдром карпального каналу — стиснення серединного нерва в зап’ястку, що викликає парестезію в пальцях та долоні

2. Синдром кубітального каналу — затиснення ліктьового нерва на рівні ліктя

3. Периферична нейропатія — ураження периферичних нервів, часто внаслідок цукрового діабету

4. Синдром карпатального тунелю — компресія нерва в області розташування анатомічного проходу

5. Синдром Гійєна-Барре — аутоімунне ураження периферичної нервової системи

6. Рассіяний склероз — захворювання центральної нервової системи

Ендокринні та метаболічні розлади

Ендокринні розлади та порушення обміну речовин можуть викликати хронічну парестезію.

• Цукровий діабет — гіперглікемія пошкоджує нервові волокна
• Гіпотиреоз — зниження функції щитоподібної залози
• Дефіцит вітаміну B12 — порушення мієлінізації нервів
• Дефіцит вітамінів групи B — особливо B1, B6 та B12
• Гіпокальцемія — зниження рівня кальцію в крові
• Гіпомагнеземія — дефіцит магнію

Серцево-судинні причини

Судинні розлади можуть обмежувати кровопостачання нервових волокон.

• Венозна недостатність нижніх кінцівок
• Атеросклероз периферичних артерій
• Синдром Рейно — неконтрольоване звуження судин
• Варикозне розширення вен
• Тромбоз глибоких вен

Хімічні та токсичні впливи

Контакт з хімічними речовинами та прийом деяких лікарських препаратів може спровокувати парестезію.

1. Хіміотерапевтичні препарати — платина, таксани, винкристин
2. Антиретровірусні препарати для лікування ВІЛ/СНІДу
3. Деякі антибіотики — квінолони, нітрофураніни
4. Алкоголь — хронічна интоксикація пошкоджує нерви
5. Важкі метали — свинець, ртуть, кадмій
6. Органічні розчинники — бензол, толуол

Симптоми та клінічна картина парестезії

Симптоми парестезії мають широкий спектр прояву, від легких неприємних відчуттів до виражених больових синдромів. Характер симптомів залежить від причини розвитку патології та тривалості її існування.

Основні симптоми

Типові симптоми парестезії включають розмаїту групу невропатологічних проявів.

• Поколювання та пощипування («поліття мурахи»)
• Мерзлякування та похолодання кінцівок
• Онімення та зниження чутливості
• Біль та печіння в ураженій ділянці
• Слабкість м’язів та порушення координації
• Запалення та набряк місцевого характеру
• Свербіж та дискомфорт при дотику

Особливості прояву на різних частинах тіла

Розташування парестезії на тілі впливає на її характер та симптоми.

Проходження та динаміка симптомів

Динаміка розвитку симптомів допомагає визначити тяжкість стану.

1. Гостра парестезія — виникає раптово, може триватися від хвилин до кількох годин
2. Підгостра парестезія — розвивається протягом днів та тижнів
3. Хронічна парестезія — переважає місяцями або роками
4. Прогресуюча парестезія — поступово посилюється та розповсюджується на нові ділянки
5. Ремітуюча парестезія — перебігає хвилями з періодами покращення та погіршення

Методи діагностики парестезії

Правильна діагностика є ключем до успішного лікування парестезії. Лікар повинен провести детальне обстеження та виключити серйозні медичні стани.

Первинне обстеження та анамнез

Детальний збір інформації про розвиток симптомів необхідний для встановлення правильного діагнозу.

• Опитування про час виникнення першого симптому
• З’ясування характеру та інтенсивності відчуттів
• Уточнення факторів, які посилюють або послаблюють симптоми
• Вивчення супутніх захворювань та медичної історії
• Виявлення спадкових факторів у сім’ї пацієнта
• Оцінка впливу професійної діяльності та способу життя

Спеціалізовані дослідження

Спеціальні методи дослідження дозволяють точно виявити причину парестезії.

1. Електронейрографія — дослідження швидкості проведення нервових імпульсів
2. Електроміографія — реєстрація електричної активності м’язів
3. Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — детальне зображення м’яких тканин та нервів
4. Комп’ютерна томографія (КТ) — виявлення компресії нервів та костяних деформацій
5. УЗД — ультразвукове дослідження нервів та судин
6. Тест на холод та тепло — оцінка функції температурної чутливості

Лабораторні аналізи

Лабораторні дослідження необхідні для виключення обмінних та ендокринних причин.

• Глюкоза крові та HbA1c — оцінка глікемічного контролю
• Рівень вітамінів групи B та B12
• Рівень кальцію та магнію
• Функція щитоподібної залози (TSH, T3, T4)
• Загальний аналіз крові та біохімічний аналіз
• Серологічні тести для виключення інфекцій
• Імунологічні показники для виключення аутоімунних захворювань

Методи лікування та терапевтичні підходи

Лікування парестезії залежить від встановленої причини та вимагає індивідуального підходу до кожного пацієнта. Успішне лікування часто потребує комплексного впливу на основне захворювання та симптоматичної допомоги.

Консервативне лікування

Консервативні методи є першою лінією лікування більшості видів парестезії.

1. Усунення причини — припинення контакту з токсичною речовиною, зміна режиму роботи
2. Фізична терапія — спеціальні вправи для поліпшення кровообігу та функції нервів
3. Позиційна терапія — коригування положення тіла для зниження компресії нервів
4. Шинування та підтримка — використання спеціальних пристроїв для іммобілізації
5. Масаж та мануальна терапія — поліпшення кровообігу та розслаблення м’язів

Медикаментозна терапія

Лікарські препарати застосовуються для симптоматичного лікування та впливу на основну причину.

Фізичні методи лікування

Фізичні методи допомагають активізувати кровообіг та поліпшити функцію нервів.

• Електромагнітна терапія — стимуляція тканин електромагнітними полями
• Лазеротерапія — низькоінтенсивне лазерне випромінювання
• Магнітотерапія — застосування магнітних полів
• Розтягування та гімнастика — спеціальні вправи для розслаблення
• Гарячі та холодні компреси — температурна терапія
• Акупунктура та акупресура — традиційні методи східної медицини

Хірургічне втручання

Хірургічне лікування показане при неефективності консервативних методів та значній компресії нерва.

1. Декомпресія нерва — хірургічне звільнення затисненого нерва
2. Видалення утворень — видалення пухлин, кіст або інших утворень
3. Транспозиція нерва — переміщення нерва в більш безпечне місце
4. Коригування кісткових деформацій — видалення остеофітів та інших кісткових виростів

Лікування основного захворювання

Успішне лікування основного захворювання часто призводить до зникнення парестезії.

• При цукровому діабеті: Контроль глікемічного рівня, дієта, медикаментозна терапія
• При гіпотиреозі: Замісна гормональна терапія
• При дефіциті вітамінів: Прием вітамінних комплексів та збалансована дієта
• При аутоімунних захворюваннях: Імуносупресивна терапія, кортикостероїди
• При серцево-судинних розладах: Антиагреганти, статини, ангіопротектори

Профілактика та рекомендації щодо запобігання парестезії

Профілактика парестезії включає попередження причин виникнення та поддержання здоров’я нервової системи. Дотримання простих правил значно зменшує ризик розвитку цього неприємного симптому.

Способи життя та профілактичні заходи

• Регулярна фізична активність для поліпшення кровообігу
• Правильна поза під час роботи за комп’ютером
• Часті перерви під час тривалої роботи
• Уникнення тісного одягу та тугих гумок
• Контроль ваги для зменшення навантаження на нерви
• Уникнення надмірного споживання алкоголю
• Припинення паління, яке порушує кровообіг
• Збалансована дієта з достатньою кількістю вітамінів

Дієтичні рекомендації

• Продукти з вітамінами групи B: м’ясо, риба, молочні продукти, яйця
• Продукти з вітаміном E: горіхи, насіння, оливкова олія
• Продукти з магнієм: темна листова зелень, авокадо, шоколад
• Продукти з альфа-ліпоєвою кислотою: печінка, шпинат, брокколі
• Рибу та морські продукти для омега-3 жирних кислот

Регулярні медичні огляди

• Щорічне медичне обстеження для виявлення захворювань
• Контроль рівня глюкози при наявності факторів ризику
• Перевірка функції щитоподібної залози
• Моніторинг рівня вітамінів та мінералів
• Консультація невролога при первих ознаках парестезії