Що таке пролежні: причини виникнення, стадії та методи лікування

Визначення та сутність проблеми

Пролежні – це локальні ушкодження шкіри та підлеглих тканин, що виникають унаслідок тривалого механічного тиску на певні ділянки тіла. Цей патологічний процес розвивається переважно у людей з обмеженою рухливістю, які тривалий час перебувають у ліжку або у сидячому положенні. Пролежні являють собою серйозну медичну проблему, яка може привести до інфекцій, сепсису та навіть летальних наслідків. За статистикою Всесвітної організації охорони здоров’я, пролежні розвиваються у 3-14% госпіталізованих пацієнтів.

Причини виникнення пролежнів

Розвиток пролежнів обумовлений комплексною взаємодією різних факторів, які впливають на стан шкіри та судинної системи. Основним механізмом є порушення кровообігу в певній ділянці через тривалий тиск, що призводить до ішемії та некрозу тканин. Крім основної причини, існує низка предиспозиційних факторів, які суттєво підвищують ризик розвитку цієї патології у вразливих групах населення.

Розрізняють такі основні причини появи пролежнів:

1. Тривалий механічний тиск – основна причина, яка виникає при довготривалому лежанні або сидінні в одному положенні
2. Зсув тканин – виникає при неправильному перекладанні пацієнта або ковзанні по поверхні ліжка
3. Вологість – вплив вологи від поту, сечі чи випорожнень пошкоджує захисні властивості епідермісу
4. Тертя – механічне подразнення шкіри при контакті з грубими матеріалами постільної білизни
5. Недостатня гігієна – накопичення забруднень на шкірі сприяє розвитку бактеріальної флори

Предиспозиційні фактори ризику

Розумінню механізмів розвитку пролежнів сприяє аналіз чинників, які підвищують сприйнятливість організму до цієї патології. Дослідження показують, що певні категорії пацієнтів мають значно вищий ризик розвитку ускладнень. Знання цих факторів дозволяє медичному персоналу та опікунам своєчасно розпочати профілактичні заходи.

Основні предиспозиційні фактори включають:

Локалізація та анатомічні місця виникнення

Пролежні найчастіше розвиваються на ділянках, де кістки знаходяться близько до поверхні шкіри, що призводить до надмірної концентрації тиску. Анатомічні структури, такі як хребець, таз, п’ята кістка та гомілка, є найбільш вразливими. Знання типових локалізацій дозволяє спрямувати профілактичні зусилля саме на ці ділянки.

Типові місця виникнення пролежнів:

• У ліжку: крижо-куприк, п’ятка, стегно, лопатка, потилиця
• У кріслі: сідниці, верхня частина стегна, нижня частина спини, ліктя
• На боку: кісточка малої кістки, колінне сполучення, тазостегнова кісточка

Стадії розвитку пролежнів

Розуміння стадійності розвитку пролежнів критично важливо для ранньої діагностики та своєчасного початку лікування. Каждая стадия характеризується специфическими морфологическими изменениями и требует адекватного подхода к лечению. Міжнародна класифікація, розроблена Національним консультативним комітетом по пролежням, виділяє чотири основних стадії.

Стадія І – Гіперемія

На першій стадії відбувається поверхневе запалення без порушення цілісності шкіри. Ділянка набирає червоного відтінку, який не проходить протягом 30 хвилин після зняття тиску. Шкіра залишається неушкодженою, але спостерігаються ознаки запалення.

Характеристики стадії І:

• Гіперемія шкіри, яка не зникає в спокої
• Відсутність виразок та порушень епідермісу
• Можливий легкий набряк ділянки
• Пацієнт може скаржитися на дискомфорт та біль

Стадія ІІ – Поверхневе ушкодження

На другій стадії виникає поверхневе нарушение целостности кожи с появлением волдырей или эрозий. Ушкодження поширюється на епідерміс та частково на дерму, але не торкається підлягаючих мязів. Цей етап ще зворотний, якщо прийняти адекватні терапевтичні заходи.

Критеріальні ознаки стадії ІІ:

• Виразка з рваними краями або відшарування епідермісу
• Утворення серозних або геморагічних водяних пухирів
• Межа запалення добре визначена
• Відсутність некротичної тканини на дні
• Значна болючість при дотику

Стадія ІІІ – Глибока виразка

На третій стадії відбувається некроз усіх шарів шкіри та розповсюдження процесу на підшкірну жирову тканину. Утворюється глибока виразка з характерним краєм, нерідко з явищами нагноєння. Рубцювання та відновлення тканин на цій стадії відбуваються дуже повільно.

Особливості третьої стадії:

• Глибока виразка, дно якої представлено жировою тканиною
• Можливість утворення капсули та кишень
• Фіолетове або чорне забарвлення на периферії
• Інтенсивна екссудація гнійного характеру
• Поширення запалення на сусідні ділянки

Стадія ІV – Некроз з ураженням кісток

На четвертій стадії виникає глибокий некроз з поширенням на м’язи, сухожилля та кісткові структури. Цей етап характеризується найбільш важкими ускладненнями та найчастіше потребує хірургічного втручання. Оксифікація та сепсис є найбільш загрозливими ускладненнями цієї стадії.

Характеристики четвертої стадії:

• Поширення некрозу на м’язи та кісткові тканини
• Чорне або темно-фіолетове забарвлення всієї ділянки
• Глибока каверна з гнійним вмістом
• Виділення гнійно-геморагічної рідини
• Ризик розвитку сепсису та органної недостатності

Методи лікування пролежнів

Терапевтичний підхід до лікування пролежнів залежить від стадії розвитку та загального стану здоров’я пацієнта. Комплексна терапія включає локальне лікування, системну медикаментозну терапію та фізіотерапевтичні методи. На всіх етапах лікування критичну роль відіграють профілактичні заходи.

Локальне консервативне лікування

Найважливішим компонентом терапії є правильна обробка ушкодженої ділянки та створення оптимальних умов для регенерації. Сучасні перев’язувальні матеріали дозволяють забезпечити вологе середовище, яке сприяє загоюванню. Локальна терапія повинна проводитися за чітким протоколом.

Етапи локального лікування:

1. Гігієнічна обробка – м’яке очищення ділянки від забруднень та відмерлих тканин
2. Дебридмент – видалення некротичної та гнійної тканини (хірургічний, автолітичний або ензиматичний)
3. Застосування мазей та гелів – використання антимікробних та регенеруючих препаратів
4. Перев’язування – накладання сучасних перев’язувальних матеріалів (гідрогелі, піни, альгінати)
5. Дренування – при наявності гнійної екссудації

Системна медикаментозна терапія

Системна терапія спрямована на усунення основних патогенетичних механізмів та профілактику ускладнень. Антибіотикотерапія проводиться в разі наявності ознак бактеріальної інфекції. Вітамінотерапія та корекція нутріційного статусу є обов’язковими складниками лікування.

Основні групи препаратів у системній терапії:

Фізіотерапевтичні методи

Сучасна фізіотерапія забезпечує прискорення репаративних процесів та поліпшення мікроциркуляції. Електричні та магнітні методи активують метаболізм у ушкоджених тканинах. Ультразвукова терапія та лазеротерапія показали хорошу ефективність у клінічній практиці.

Ефективні фізіотерапевтичні методи:

• Електростимуляція м’язів та нервів
• Магнітотерапія для поліпшення кровообігу
• Лазеротерапія для активації регенерації
• Ультразвукова терапія для дебридменту
• УФ-опромінення для дезінфекції
• Гіпербарична оксигенація при важких формах

Хірургічне лікування

Оперативне втручання показане при неефективності консервативного лікування та при розповсюджені процесу на кісткові структури. Хірургічна обробка передбачає видалення всього некротичного матеріалу та можливу пластику дефекту. Ведення пацієнта в постопераційному періоді вимагає особливої уваги до гігієни та позиціонування.

Профілактика пролежнів

Профілактика значно ефективніша за лікування та дозволяє повністю уникнути розвитку цієї патології. Система профілактичних заходів включає регулярну зміну положення тіла, правильне харчування та спеціалізовані профілактичні засоби. Виявлення груп ризику та своєчасне розпочинання профілактики є стратегічною метою сучасної медицини.

Основні профілактичні заходи:

1. Регулярна зміна положення тіла – кожні 2 години при ліжку та кожні 15 хвилин у кріслі
2. Використання спеціалізованих матраців – протипролежневі матраци, гелеві накладки, водяні матраци
3. Правильне позиціонування – використання подушок та роликів для підтримання правильного положення
4. Ретельна гігієна шкіри – м’яке очищення та висушування, особливо в залозах потовиділення
5. Оптимізація нутрієнтного складу раціону – достатнє споживання білків та вітамінів
6. Збільшення рухової активності – активна та пасивна гімнастика за можливістю

Пролежні залишаються серйозною медико-соціальною проблемою, яка потребує комплексного підходу до профілактики та лікування, ґрунтованого на сучасних знаннях про патогенез та оптимальні терапевтичні стратегії.