Що таке ремарка: визначення, призначення та приклади в літературі

Ремарка — один із найважливіших елементів драматичного мистецтва, який часто залишається поза увагою читачів, однак відіграє критичну роль у розумінні твору. Це авторське зауваження, яке розташовується в драматичному тексті і надає інформацію про дії, жести, міміку персонажів, а також про декорації та сценічну атмосферу. Ремарка служить своєрідним мостом між автором і читачем, дозволяючи глибше зрозуміти психологічний стан героїв та загальну динаміку сцени. Її значення важко переоцінити, оскільки вона створює цілісну картину вистави навіть без безпосереднього спостереження на театральній сцені.

Визначення та сутність ремарки

Ремарка — це техніко-композиційний елемент драматичного твору, що складається з авторських вказівок і примітань. Цей термін походить від французького слова "remarque", що означає "зауваження" або "примітка". У широкому розумінні ремарка охоплює всі авторські вказівки, які не входять до складу діалогу персонажів, але необхідні для розуміння дії та створення правильного образу на сцені.

Основні характеристики ремарки включають:

1. Авторність — ремарка завжди виходить від драматурга, а не від персонажа
2. Позатекстовий характер — розміщується за межами основного діалогу
3. Інформаційна функція — надає необхідну інформацію про сценічні елементи та дії
4. Типографічна відмінність — зазвичай виділяється шрифтом, дужками або курсивом
5. Науково-практичне значення — використовується як в царині театрального мистецтва, так і в літературознавстві

Призначення ремарки в драматичному творі

Ремарка виконує множину важливих функцій, які забезпечують глибше розуміння драматичного твору як читачем, так і театральною постановкою. Автор використовує ремарку для того, щоб передати інформацію, яку неможливо чи складно передати через діалог персонажів, не порушуючи при цьому природності розмови та логіки розвитку дії.

Основні призначення ремарки в драматичних творах:

1. Організація сценічного простору — визначення місцезнаходження дії, опис декорацій та предметів
2. Передача психічного стану героїв — вказівки на емоції, почуття, внутрішні переживання через мімічні та жестові вияви
3. Керування темпоритмом вистави — указання на темп мовлення, паузи, тривалість сцен
4. Визначення світлозвукового оформлення — посилання на музику, звукові ефекти, освітлення
5. Уточнення жестів та пантоміми — детальні вказівки про рухи персонажів та їхню позицію на сцені
6. Характеристика персонажів — розкриття внутрішнього світу через зовнішні прояви

Типи ремарок

Класифікація за обсягом та змістом

Ремарки різняться за своїм обсягом та глибиною деталізації. Деякі ремарки займають лише кілька слів, тоді як інші являють собою розгорнуті описи з багатьма деталями. Розуміння цієї різноманітності допомагає читачеві та режисерові краще сприймати авторський задум.

Класифікація ремарок за обсягом:

• Короткі ремарки — складаються з однієї-двох фраз, позначають простий жест чи дію
• Розгорнуті ремарки — займають кілька рядків, містять детальний опис сцени та дій персонажів
• Міні-ремарки — вставляються всередину діалогу, позначають короткі дії під час розмови
• Авансцени ремарки — передують появі персонажа на сцені, готують сцену

Приклади ремарок у класичній українській літературі

Українська драматична література багата на прекрасні приклади використання ремарок. Видатні українські драматурги розумілися на ролі цього елемента й використовували його з особливою майстерністю для створення глибоких художніх образів та атмосфери творів.

Іван Котляревський

У п’єсі "Натала, княгиня половецька" Котляревський активно використовує ремарки для характеристики персонажів:

• "Натала в національному строї, прикрашена коштовністю"
• "Входить з гордо піднятою головою"
• "Голос дрижить від емоції"

Марко Вовчок

У творах Вовчока ремарки служать для передачі атмосфери селищного життя:

• "Світає. В хаті гарячий світ від печі"
• "Жінки сідають навколо столу, перешіптуючись"

Леся Українка

Видатна драматургиня "Лісової пісні" використовує ремарки для створення магічної, казкової атмосфери:

• "Мелькають тіні в лісі. Чути звуки природи"
• "Лісова царівна з’являється поволі, ніби з туману"
• "Місячне світло освітлює сцену"

Приклади ремарок у світовій літературі

Світова драматична традиція також пропонує багато варіантів використання ремарок. Видатні світові драматурги демонстрували як мінімалістичний, так і максималістичний підходи до ремарок.

Вільям Шекспір

У п’єсах Шекспіра ремарки мають стислий, функціональний характер:

• "Exit Hamlet" — персонаж виходить
• "Enter Macbeth, bloody" — входить Макбет, в крові

Антон Чехов

Російський драматург використовував ремарки особливо ефективно для передачі психологічних станів:

• "Мовчить, дивиться у вікно з гарячкою в очах"
• "Сідає невпевнено, потім встає"
• "Чує далекий звук скрипки"

Джордж Бернард Шоу

Ірландський драматург писав розгорнуті, детальні ремарки:

• "Миссис Чандлер — жінка років п’ятидесяти, надто впевнена в собі, але не без гуманітарного спilky"

Функції ремарок у різних жанрах

Техніка написання ремарок

Видатні драматурги дотримуються певних принципів при написанні ремарок, які забезпечують їхню ефективність та зрозумілість для режисерів, акторів та читачів. Якість написання ремарки істотно впливає на можливість втілення авторського задуму на сцені.

Основні принципи написання ремарок:

1. Точність і конкретність — ремарка повинна давати точні вказівки без двозначності
2. Лаконічність — максимум інформації з мінімумом слів
3. Художність — мовні засоби повинні створювати живий образ, не бути чисто технічними
4. Відповідність логіці дії — ремарка не повинна суперечити характеру персонажа та загальній логіці розвитку сюжету
5. Режисерська свобода — ремарка повинна залишати можливість для творчої інтерпретації

Ремарка та режисура: взаємозв’язок

Режисер при постановці п’єси розглядає ремарки як основу для створення власної сценічної версії твору. Однак режисер має право на певну творчу інтерпретацію, змінюючи деякі елементи ремарок відповідно до своєї художної концепції та можливостей театру. Цей баланс між дотриманням авторського задуму та творчою свободою режисера становить основу драматичного театрального мистецтва.

Взаємодія режисура і ремарок включає:

• Аналіз ремарок для розуміння авторського задуму
• Адаптація ремарок до сценічних можливостей театру
• Створення власної мізансцени на основі ремарок
• Робота з акторами щодо виконання вказівок ремарок
• Експериментування з різними інтерпретаціями рекомендацій

Ремарка як засіб психологічної характеристики

Одна з найважливіших функцій ремарки — розкриття психологічного портрета персонажа через його зовнішні прояви. Гарна ремарка здатна передати те, що персонаж намагається приховати у своїх словах, виявляючи справжній стан його душі. Акторське мистецтво багато в чому базується на правильному прочитанні та втіленні цих психологічних вказівок.

Приклади психологічних ремарок та їхнього значення:

1. "Ухиляється від погляду" — показує невпевненість, брехню
2. "Сміється, але очі залишаються сумними" — демонструє фальш, приховану печаль
3. "Руки дрижать" — передає нервозність, страх
4. "Мовить повільно, вибираючи слова" — показує обережність, розраховане мовлення
5. "Раптово встає" — демонструє спонтанність емоції, порив почуття

Еволюція ремарок в історії театру

Роль ремарок у драматичному творі змінювалася впродовж історії розвитку театрального мистецтва. На різних етапах розвитку драми автори приділяли різне значення ремаркам, залежно від театральних традицій та естетичних переконань епохи. Розуміння цієї еволюції допомагає глибше сприймати драматичні твори різних періодів.

Основні етапи еволюції:

• Античність — мінімум ремарок, основна інформація передавалася через хор
• Середньовіччя — расширення ремарок для опису релігійних дійств
• Ренесанс — акцент на психологічних ремарках
• XVII-XVIII ст. — формування класичних правил написання ремарок
• XIX ст. — розширення функцій ремарок у реалістичній драмі
• XX-XXI ст. — експериментування з формою ремарок, мінімалізм та авангард

Практичне застосування ремарок при читанні драматичних творів

Читач драматичного твору повинен навчитися правильно розпізнавати та інтерпретувати ремарки для повнішого розуміння тексту. Ремарки часто розкривають те, що залишається за межами прямого значення слів персонажів, тому їхнє аналізування є важливим компонентом літературознавчої роботи.

Як ефективно працювати з ремарками при читанні:

1. Виділяти ремарки візуально під час читання
2. Аналізувати інформацію, яку вони содержать
3. Пов’язувати ремарки з контекстом діалогу
4. Розглядати ремарки як коментарій автора до дій персонажів
5. Спробувати уявити дійство на сцені на основі ремарок
6. Порівнювати ремарки різних авторів для розуміння стилю
7. Вивчати, як ремарки впливають на розуміння характерів персонажів