Що таке сечова кислота: причини підвищення та методи лікування

Сечова кислота є органічною сполукою, яка утворюється в організмі людини в результаті метаболізму пуринів. Ця речовина виробляється печінкою та видаляється через нирки разом із сечею. Підвищений рівень сечової кислоти в крові, відомий як гіперурикемія, може привести до серйозних проблем зі здоров’ям, включаючи подагру та сечокам’яну хворобу.

Що таке сечова кислота і її роль в організмі

Сечова кислота – це кінцевий продукт метаболізму пуринів, які поступають в організм з їжею або синтезуються эндогенно. Нормальна концентрація сечової кислоти в крові становить 3,5-7,2 мг/дл для чоловіків та 2,6-6,0 мг/дл для жінок. У здоровій людині баланс між виробництвом та виведенням сечової кислоти підтримується природним шляхом.

Основні функції сечової кислоти в організмі включають:

• Антиоксидантну дію, захист клітин від вільних радикалів
• Участь у енергетичному обміні
• Роль у функціонуванні імунної системи
• Нейропротекторні властивості
• Регуляцію артеріального тиску

Причини підвищення рівня сечової кислоти

Гіперурикемія розвивається внаслідок дисбалансу між виробництвом та виведенням сечової кислоти. Розуміння причин цього стану критично важливо для вибору правильної терапевтичної стратегії та запобігання ускладненням. Існують як модифіковані, так і немодифіковані фактори ризику, які сприяють підвищенню рівня цієї речовини.

Харчові причини

Дієта відіграє значну роль у розвитку гіперурикемії, адже багато продуктів містять великі кількості пуринів. Споживання високопуринової їжі прямо корелює з підвищенням рівня сечової кислоти в крові. Особливо важливо контролювати кількість таких продуктів людям із генетичною схильністю до подагри.

Основні харчові джерела пуринів:

1. Красне м’ясо та субпродукти (печінка, нирки, мозок)
2. Морепродукти (креветки, устриці, анчоуси)
3. Алкогольні напої, особливо пиво
4. Продукти з високим вмістом фруктози
5. Бульйони та м’ясні навари
6. Деякі види грибів
7. Бобові рослини у великих кількостях

Медичні причини

Низка патологічних станів призводить до порушення обміну пуринів або функції нирок. Серед них найпоширенішими є захворювання нирок, які обмежують виведення сечової кислоти. Онкологічні захворювання та їх лікування також можуть суттєво підвищити рівень цієї речовини.

Спадкові та генетичні чинники

Генетична схильність має суттєвий вплив на схильність до гіперурикемії та подагри. Дефекти у генах, що відповідають за синтез та метаболізм пуринів, можуть привести до патологічного накопичення сечової кислоти. Деякі люди мають спадкові ферментні дефекти, які значно підвищують ризик розвитку захворювання.

Важливі генетичні фактори:

• Дефіцит гіпоксантин-гуанін-фосфорибозилтрансферази
• Мутації генів, що контролюють транспорт уратів
• Спадкова схильність до гіперурикемії
• Етнічна приналежність (вищі показники у деяких популяціях)
• Сімейний анамнез подагри та сечокам’яної хвороби

Симптоми та ускладнення гіперурикемії

Багато людей з підвищеним рівнем сечової кислоти не відчувають жодних симптомів протягом багатьох років. Однак при досягненні критичних концентрацій розвиваються різноманітні клінічні прояви. Ускладнення гіперурикемії можуть бути серйозними та потребують медичного втручання.

Основні симптоми та ускладнення:

1. Подаграпа – раптова запальна атака суглобів, особливо великого пальця ноги
2. Хронічна подагра – деформація та пошкодження суглобів
3. Урат-нефропатія – пошкодження нирок кристалами уратів
4. Нефролітіаз – утворення сечокам’яної хвороби
5. Гіпертензія – підвищення артеріального тиску
6. Депозити уратів – утворення тофусів на вухах та пальцях
7. Гостра нирково-ниркова недостатність – у тяжких випадках

Методи діагностики гіперурикемії

Точна діагностика гіперурикемії розпочинається з клініко-лабораторного дослідження та вимірювання рівня сечової кислоти в крові. Сучасні методи діагностики дозволяють виявити захворювання на ранніх стадіях та запобігти розвитку ускладнень. Комплексна оцінка включає як лабораторні, так і інструментальні методи обстеження.

Основні методи діагностики:

• Визначення концентрації сечової кислоти у сироватці крові (золотий стандарт)
• Вимірювання рівня сечової кислоти в добовій сечі
• Розрахунок кліренсу креатиніну та оцінка функції нирок
• Ультразвукова діагностика для виявлення депозитів та ураження суглобів
• Рентгенографія для виявлення хронічних змін
• Кристалоскопія суглобової рідини при підозрі на подагру
• Аналіз сечи на вміст уратів та креатиніну

Консервативні методи лікування гіperурикемії

Лікування гіперурикемії включає комбіновану терапію, яка спрямована на зниження синтезу сечової кислоти та покращення її виведення. Основною метою є досягнення цільового рівня сечової кислоти менше 6 мг/дл для запобігання подагрі та ураженню нирок. Консервативні методи включають зміни способу життя та фармакологічне лікування.

Дієтотерапія та зміни способу життя

Модифікація дієти є первинним кроком у лікуванні гіперурикемії та часто дозволяє досягти задовільного результату без медикаментів. Зменшення споживання пуринів, жиру та фруктози, а також зміна загальних звичок можуть суттєво знизити рівень сечової кислоти. Ці заходи також допомагають попередити рецидиви подагри та запальних атак.

Рекомендації щодо дієти та способу життя:

1. Зменшення спожив ання продуктів з високим вмістом пуринів
2. Обмеження алкоголю, особливо пива
3. Зменшення ваги тіла при ожирінні (на 5-10% за 3-4 місяці)
4. Збільшення споживання води (2-3 літри на день)
5. Регулярні фізичні вправи помірної інтенсивності
6. Зменшення споживання фруктози та солодких напоїв
7. Збільшення вживання молочних продуктів та вітаміну C
8. Обмеження кофеїну та натрію
9. Дотримання здорової вага тіла та стабільність ваги

Фармакологічне лікування

Лікарські препарати для зниження рівня сечової кислоти називаються уратознижуючими агентами та діють за допомогою різних механізмів. Ксантиноксидазні інгібітори зменшують синтез сечової кислоти, тоді як уріколітичні препарати прискорюють її розщеплення. Вибір препарату залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та рівня функції нирок.

Профілактика та рекомендації для пацієнтів

Профілактика гіперурикемії та подагри значною мірою залежить від дотримання пацієнтом рекомендацій та регулярного медичного нагляду. Своєчасна діагностика та лікування можуть запобігти розвитку серйозних ускладнень та значно покращити якість життя. Пацієнти повинні розуміти значення дотримання терапевтичного режиму та постійного моніторингу.

Рекомендації для пацієнтів:

• Регулярне вимірювання рівня сечової кислоти (кожні 3-6 місяців)
• Дотримання призначеного медикаментозного лікування
• Поддержка цільового рівня сечової кислоти менше 6 мг/дл
• Контроль артеріального тиску та цукру крові
• Регулярні консультації з нефрологом та ревматологом
• Ведення щоденника харчування для виявлення тригерів
• Участь в освітніх програмах про подагру та управління захворюванням
• Запобігання дегідратації організму
• Своєчасне звернення до лікаря при появі симптомів подагри

Гіперурикемія є керованою проблемою, яка при правильному підході до лікування та профілактики не повинна суттєво впливати на якість життя людини. Комплексний підхід, що включає зміни способу життя, дієтотерапію та медикаментозне лікування, дозволяє досягти стійкого контролю над рівнем сечової кислоти та запобігти розвитку подагри та інших ускладнень.