Як дізнатись на що алергія: повний діагностичний посібник

Алергічні реакції відбуваються у мільйонів людей щодня, але багато хто не розуміє, на що саме у них алергія. Визначення конкретного алергену є першим кроком до ефективного лікування та управління симптомами. Цей посібник допоможе вам розібратися в методах діагностики алергій та зрозуміти, які дослідження будуть найефективнішими у вашому випадку.

Основні симптоми алергічних реакцій

Алергічні реакції можуть проявляться різноманітними способами, залежно від типу алергену та шляху його потрапляння в організм. Правильне визначення симптоматики допоможе вам швидше звернутися до лікаря-алергіста та розпочати діагностику. Розуміння основних проявів алергії критично важливо для ранньої диагностики.

Респіраторні симптоми:

1. Закладеність носа та постійне чхання
2. Кашель та сипота в горлі
3. Утруднене дихання та хрипи
4. Біль у синусах та головний біль
5. Втрата нюху

Шкірні прояви:

1. Свербіння та почервоніння шкіри
2. Висипання та пухирці
3. Дерматит та екзема
4. Набряк губ, язика та горла
5. Урtikaria (кропивниця)

Шлунково-кишкові симптоми:

1. Нудота та блювання
2. Діарея та запор
3. Спазми та біль в животі
4. Здуття живота
5. Синдром оральної алергії

Клінічна оцінка та анамнез

Перший етап діагностики алергії починається з детального розпитування пацієнта лікарем-спеціалістом. Збір якісного медичного анамнезу дозволяє виключити інші захворювання та звузити коло можливих алергенів. Цей процес вимагає уважного прослуховування та фіксації всіх деталей ваших симптомів та умов їх виникнення.

Основні питання при клінічній оцінці:

1. Коли вперше з’явилися симптоми?
2. Яка частота виникнення алергічних реакцій?
3. Які точно предмети, продукти чи ситуації спричиняють симптоми?
4. Чи мають члени сім’ї алергії?
5. Які саме органи задіяні в реакції?
6. Чи приймали ви антигістамінні препарати та як вони діяли?
7. Чи змінилась інтенсивність симптомів протягом часу?

Шкірні тести на алергію (Prick-тест)

Шкірне тестування є одним із найбільш надійних та швидких методів діагностики алергій. Процедура виконується із використанням спеціальних алергенних розчинів, які наносяться на передпліччя або спину пацієнта. Результати можна отримати вже через 15-20 хвилин, що робить цей метод дуже популярним у клінічній практиці.

Переваги шкірного тестування:

1. Швидкість отримання результатів (15-20 хвилин)
2. Низька вартість процедури порівняно з іншими тестами
3. Висока специфічність та чутливість
4. Безпека для пацієнта
5. Можливість тестування одночасно декількох алергенів
6. Прямі візуальні результати

Недоліки методу:

1. Неможливість проведення при важких шкірних захворюваннях
2. Відсутність результатів при прийомі антигістамінних препаратів
3. Вимога припинення прийому деяких ліків за 5-7 днів до тестування
4. Можливість анафілактичної реакції (у рідких випадках)

Тест на специфічні IgE антитіла

Тестування на специфічні імуноглобуліни E є молекулярним методом діагностики алергій. Для цього аналізу береться кров пацієнта, який направляється до лабораторії для детального дослідження. Цей метод дозволяє точно визначити відповідь імунної системи на конкретні алергени.

Коли призначається тест на IgE:

1. При неможливості проведення шкірного тестування
2. При прийомі антигістамінних препаратів
3. При наявності поширених шкірних захворювань
4. При анафілактичних реакціях у анамнезі
5. Для підтвердження результатів шкірного тестування
6. При дослідженні харчової алергії

Преваги аналізу крові на IgE:

1. Можливість проведення при будь-якому стані шкіри
2. Незалежність від прийому антигістамінних препаратів
3. Можливість тестування при анафілактичних реакціях в анамнезі
4. Кількісна оцінка рівня антитіл
5. Можливість проведення в будь-якому медичному закладі

Тест на харчову алергію

Харчова алергія є однією з найпоширеніших форм алергічних реакцій у дітей та дорослих. Діагностика харчової алергії вимагає комбінованого підходу, оскільки симптоми можуть бути досить різноманітними. Для точного визначення харчового алергену часто потрібні додаткові методи дослідження.

Основні методи діагностики харчової алергії:

1. Раціонний аналіз харчового щоденника пацієнта
2. Шкірне тестування зі стандартними пищевими алергенами
3. Тест на специфічні IgE до харчових алергенів
4. Елімінаційна дієта (виключення підозрюваного продукту)
5. Тест виклику під медичним контролем
6. Молекулярна діагностика компонентів алергену

Найпоширеніші харчові алергени:

1. Молочні продукти та лактоза
2. Яйця та білки яйця
3. Арахіс та деревні горіхи
4. Морепродукти та риба
5. Пшениця та глютен
6. Соя

Елімінаційна дієта як діагностичний метод

Елімінаційна дієта полягає у виключенні з раціону підозрюваного алергену на певний період з подальшим спостереженням за зміною симптомів. Цей метод має низькі кошти та є безпечним, але потребує дисципліни та наполегливості від пацієнта. Деякі медичні фахівці вважають його золотим стандартом для підтвердження харчової алергії.

Етапи проведення елімінаційної дієти:

1. Виключення підозрюваного алергену на 2-4 тижні
2. Фіксація всіх змін у симптоматиці
3. Ведення харчового щоденника
4. Спостереження за реакціями у виділених днях
5. Повторне введення алергену (провокаційна проба)
6. Документування результатів

Кожний тест виклику (Challenge Test)

Тест виклику є найбільш достовірним методом діагностики алергій, але проводиться тільки під суворим медичним контролем. Під час цієї процедури пацієнту дається контрольовані кількості алергену в контрольованих умовах з метою спостереження за реакцією. Цей метод використовується, коли результати інших тестів є суперечливими або невизначеними.

Типи тестів виклику:

1. Тест виклику з закритим алергеном (пацієнт не знає)
2. Тест виклику з відкритим алергеном (пацієнт знає)
3. Подвійно-сліпий, плацебо-контрольований тест
4. Назальний тест виклику
5. Бронхіальний тест виклику
6. Оральний тест виклику з харчовим алергеном

Умови проведення тесту виклику:

1. Наявність лікувального обладнання та препаратів екстреної допомоги
2. Присутність кваліфікованого медичного персоналу
3. Наявність антигістамінних препаратів та адреналіну
4. Можливість екстреної медичної допомоги
5. Тривалість спостереження після тесту не менше 2 годин

Дихальні тести та функціональна діагностика

Дихальні тести використовуються для діагностики респіраторної алергії та астми. Ці методи дозволяють оцінити функцію легень та наявність запалення дихальних шляхів. Спіросметрія та бронхопровокаційні тести є важливими компонентами комплексної діагностики дихальної алергії.

Методи дихальних тестів:

1. Спіросметрія та визначення ОФВ1
2. Бронхопровокаційний тест з метахоліном
3. Тест на гіперреактивність дихальних шляхів
4. Експіраторна вимірювання оксиду азоту (FeNO)
5. Імпедансометрія дихальних шляхів
6. Бронхопровокаційний тест з фізичним навантаженням

Молекулярна діагностика алергій (Allergen Microarray)

Молекулярна діагностика є найбільш сучасним та точним методом визначення алергенів. Цей метод аналізує реакцію на окремі молекулярні компоненти алергенів, а не на цілі джерела алергену. Allergen Microarray дозволяє отримати більш детальну інформацію про природу алергічної реакції та прогнозувати її важкість.

Переваги молекулярної діагностики:

1. Висока специфічність та чутливість
2. Можливість розрізнення перехресної реактивності
3. Прогнозування тяжкості алергічних реакцій
4. Визначення ризику анафілаксії
5. Оцінка потенціалу толерантності до алергену
6. Персоніфіковий підхід до лікування

Компоненти, що досліджуються при молекулярній діагностиці:

1. Основні протеї арахісу (Ara h 1, Ara h 2, Ara h 3)
2. Основні протеї розтину (Der p 1, Der p 2)
3. Основні протеї пилку (Bet v 1, Ole e 1)
4. Основні протеї морепродуктів (Pen m 1, Pen a 1)
5. Основні протеї коров’ячого молока (Bos d 5, Bos d 8)

Ведення алергічного щоденника

Алергічний щоденник є простим, але надзвичайно ефективним інструментом для самостійної діагностики причин алергії. У щоденнику слід записувати всі дієтичні прийоми, контакти з тваринами, метеорологічні умови та виникнення симптомів. Аналіз записів часто допомагає виявити закономірності та однозначно ідентифікувати алергени.

Що слід записувати у щоденнику:

1. Точний час прояву симптомів
2. Які саме симптоми та їх інтенсивність
3. Всі продукти, що були спожиті протягом дня
4. Контакти з тваринами та рослинами
5. Стреси та емоційні перевантаження
6. Погодні умови та якість повітря
7. Фізичні навантаження та активність
8. Приймані ліки та добавки

Правила ведення щоденника:

1. Записувати дані щодня протягом мінімум 2 тижнів
2. Бути максимально детальним та точним
3. Записувати час з точністю до години
4. Відзначати інтенсивність симптомів за шкалою 1-10
5. Приносити щоденник на прийом до лікаря
6. Продовжувати ведення щоденника протягом всього лікування

Особливості діагностики у дітей

Діагностика алергій у дітей має свої особливості та вимагає спеціального підходу. Маленькі діти часто не можуть чітко описати свої симптоми, тому діагностика грунтується переважно на спостереженнях батьків та об’єктивних результатах тестування. Шкірне тестування у дітей молодше 3 років менш надійне, тому потрібні альтернативні методи.

Вік та рекомендовані методи діагностики для дітей:

1. До 1 року: клінічна оцінка та тест крові на IgE
2. 1-3 років: клінічна оцінка, тест крові, елімінаційна дієта
3. 3-6 років: шкірне тестування, тест крові, клінічна оцінка
4. Старше 6 років: шкірне тестування, тест крові, функціональні тести

Коли звертатися до спеціаліста

Якщо ви підозрюєте наявність алергії, важливо своєчасно звернутися до лікаря-алергіста для професійної діагностики. Самостійна діагностика та лікування можуть привести до упущення серйозних захворювань або неправильного визначення причини симптомів. Спеціаліст допоможе вам розібратися в причинах та запропонує адекватне лікування.

Коли необхідна невідкладна допомога:

1. Ускладнене дихання та удушення
2. Набряк обличчя, губ та мови
3. Втрата свідомості
4. Серйозний артеріальний тиск
5. Гострий анафілактичний шок
6. Сильний дерматит з ознаками інфекції

Коли слід записатися на консультацію:

1. Рецидивуючі симптоми без чіткої причини
2. Підозріле харчування або контакт з алергеном
3. Рецидивуючі риніти, кашель або утруднене дихання
4. Постійне свербіння та висипання на шкірі
5. Необхідність призначення спеціального лікування