Автор Коваль Софія Мова рідна
У словах твоїх — родина,
З ними йду через віки,
Мово, мила, Україно,
В серці зберегти хай всі муки.
Дзвінка мелодія
Мова, наче пісня, ллється,
В душі серце співає,
В рідних словах щастя стелиться,
Слово, що нас об’єднує.
Сила слова
Мова — це наша сила,
Віковічна, невмируща.
Щоб вільно жити, любити,
У словах все, що ми чуєм.
Говори, серце
Говори, моя рідненька,
Нехай світ чує, як б’ється
Слово щире, тепло серця,
Там, де мати вік живеться.
Світло слова
Слово — це вогник в ранку,
Тепло, що гріє у темряві.
Мова твоя — моя квола,
Як колиска для дитини.
Відродження
У словах закодоване
Все, що ми могли б втратити.
Наша мова не вмирає —
В серцях назавжди живе.
Поезія рідна
Мова — то пісня душі,
Слова в’ються, немов вітри,
В кожнім звуці — дотик мрії,
Відкриває нові світи.
Золоте слово
Слово — це золотий скарб,
Що вежі збудує з мрій.
Мова — ти наш дух і гнучка,
Життя в тебе, а ми — в тобі.
Тиха сила
Тиха сила у словах,
Тихо шепчуть дерева,
Мова, вірна, несеш нас,
В думках твоїх — вічність, нева.
Наша рідна
Наша, рідна — неповторна,
В твоїй глибині ми живем.
Словом, ніжно дихаємо,
У серці — віра, надія — всім.
Мовна правда
Правда в словах простих,
Несу в собі народи,
Мова рідна — це я,
У тих словах ми знову.
Рідний звук
Рідний звук, як пісня рання,
На губах твоїх, мила,
Слово в себе несе радість,
Від нього розцвітає сила.
Крила мови
На крилах мови літаєм,
Словом ясним обіймаєм,
Це не просто мова — це
Віра, надія, сподівання.
Мова — наше серце
Мова драйвом наповнена,
В ній — історія твоя.
Кожне слово — то надія,
Рідна мова нас єднає.
Вечірня пісня
Вечір, мова тихо грає,
Слово літнє, наче цвіт,
Вчить любити та обнімати,
В звучанні — радість, весну.
Чарівність рідних слів
Чарівність у словах тобі
Кожну мить приносить,
В рідній мові — людство живе,
Слово, що в серці throbbing.
Мовна злагода
Слова збираються в злагоду,
Правда в них, як в небесах.
Мова — це молитва,
В єдності наших шляхах.
Перлина
Мово моя, ти — перлина,
Усмішка мрій на губах.
В серці твоєму — безмір,
Слово радісне у просторах.
Життя у словах
Життя твоє — це слова,
В кожній — всесвіт заходить.
Мова, мила, не відступи,
Сказані знову, знову.
Струни мови
Струни мови гучно грають,
Там, де рідні знову.
В словах живемо, палаємо,
Що значать нам обидва.
Весняний подих
Весняний подих — мова ллється,
У вітрах, у піснях.
Слово — наче радість,
Тягне нас, як в період розквіту.
Золотий листок
Золотий листок у слові,
Кожен звуковий відголос,
Мова рідна очищає,
Хай звучить по всіх світлостях.
Вітрила неймовірності
Вітрила мови наповнені,
Вихором нових днів,
Словами стелиться шлях,
В дорозі — безкомпроміс.
Луна мовлення
Луна в словах, мов у залі,
Тиша на мить, — і пішли,
Мова рідна, ти — наша,
У пісні резонуєм усі.
Мовне вогонь
В огонь словесний кличу,
Мова, знову, — наша суть.
Де ти, рідна, там і щастя,
Там, де мрії, там і путь.
До рідної мови
До мови рідної біжу,
У кожному слові — правда.
О, мово, ти — моя надія,
У всьому з тобою — зв’язок.
Мелодія життя
Мелодія життя — мова,
В ній криється суть свята,
Славити, любити, хвалити,
На луках словесних зростата.
Слово-невідлучник
Слово-невідлучник вдалині,
Слово-тепло, що обгорне,
В твоїх устах — мовлення,
У нас — спільна Україна.
Мова, що веде
Веде нас мова в мандри,
У часи далеких днів,
Покликом живе країна,
Словами, що нас підносять.
У серці мови
У серці мови — друга
Живе, пульсує знову,
В кожнім слові — всесвіт,
У світлі віршів живе.
Звучання рідного звуку
Звучання рідного звуку
Сріблом неба втікає,
Мова, ти — наша пісня,
На твоїй сходинці я зростаю.
Поетичне світло
Поетичне світло в словах,
Розквіт вільності, радості,
Мова звучить, у серці радість,
Нехай співає про нашу долю.
Вітер в словах
Вітер в словах наче пісня,
Що завжди з нами, не зникне.
Мова рідна, не зупинись,
В серці знову заграй.
Тіло слова
Тіло слова відчуває,
В наших думках — ница мить.
Мова рідна, дух непокірний,
На вустах ты — силе спиться.
Слова сивого лану
Слова сивого лану,
Де мрії, там і любов.
Мова — наче польовий цвіт,
В серці — світло, в думках — мир.
Квіти на кожен день
Квіти на кожен день,
Слово, що у вічність сяє.
Мова — це мрія і правда,
У диханні твоєму зростає.
Громадське вухо
Громадське вухо чує
Мову, що живе у нас.
Слово — це наша поезія,
В кожному родина — з роду.
Мова й щастя
Мова — то радість і щастя,
У серці твоєму живе.
Слово пливе, як ріка,
В дальніх мріях знову сяє.
Дорога в країні слів
Дорога в країні слів
Веде в безмежні далі.
Мова — це ключ до мрій,
Слова нас об’єднують, як пісні.
Реліквія в словах
Реліквія в словах живе,
Зберігає мрії, спогади.
Мова ваша — наші вітри,
В кожному голосі — любов.
На крилах мови
На крилах мови мандруєм,
Слово рідне, де ти знов?
В кожнім звуці — всесвіт радісний,
У нас — спільна мрія, журавлі.
Весняна симфонія
Весняна симфонія мови,
У гармонії живем.
Слово — це радість і зрада,
На вустах рідних живе.
Відповідь у словах
Відповідь у словах живе,
Мова в серці — несамовите.
Там, де проложи ті птахи,
Мова наша поетична.
Кравченко Олена