Автор Коваль Софія Костенко Ліна
О, серце моє, в тиші щемить,
Коли твої очі, як мрійний світ.
Співаю в вітре, забуваю біду,
Бо ти – моє життя, моя зірка в слюду.
Костенко Ліна
У лабіринті ніжних слів,
Ти – мій шлях, мій порив.
Твоя усмішка – сонячний радіус,
В ній закохані мрії, мов крила птаха.
Костенко Ліна
Танацька тиша, в серці підійма,
Лише твоє ім’я, наче вогонь, палко гніть.
В обіймах долі таємно живемо,
Кохання немає кінця, тільки вічно зберемо.
Костенко Ліна
Твій голос, як музика, ущухає в мені,
Кожне слово твоє – наче мрія в сні.
Ми танемо разом, у ритмі актів,
Кохання вогонь, понад часом і фактом.
Костенко Ліна
Коли над землею зірки палають,
Я в шепоті ночі твою ніжність чую.
Далі від світу – лише ти і я,
Кохання наше – безмежна надія.
Костенко Ліна
На фоні світанкового світла,
Відображення у твоїх очах, безсмертна.
Любов розгортає заповітну мить,
Ми з тобою навіки, у пам’яті сліт.
Костенко Ліна
Там, де наші мрії, де квіти ростуть,
Де серця сплітаються, як лавровий лот.
Живу для ім’я твоє, в нас палає вічність,
Кохання таке – з іскрами безслідність.
Костенко Ліна
Крона дерев – свідки спогадів древніх,
Кожен подих з тобою – це мить безмежна.
В небесах літаємо, у тиші сердець,
Там, де любов править, там – наш вогонь і далець.
Костенко Ліна
Час мчиться, а ми лише у танці,
Згубилися в мить, в любовних фразах.
Сонце світить, і ніч не страшна,
Нехай цей світ крутиться, кохання — завжди.
Костенко Ліна
Коли твій погляд, як спалах, іскри,
Душа моя вільна, в ніжних обіймах.
Творімо нашу казку, між зорями знов,
Кохання наше – відгомін без слов.
Костенко Ліна
Приховані далі, в таємниці часів,
Разом пливемо, як у стрілу духів.
Твоя рука в моїй, наче світла промені,
Кохання з нами, в імлі потаємній.
Костенко Ліна
На радість вітрам, під сміхом зірок,
Ми тут, де віла любові, де кожен крок.
Надія в нас сяє, в густому лісі,
Любові, мій світе, де спочиваєш ти.
Костенко Ліна
В обіймах ночі, де спогади летять,
Кохання наше — таємний заклад,
Віднайдуть люди, як знову живемо,
Виходячи разом з безмежжя в небо.
Костенко Ліна
Розквітла весна, вже в серці співи,
Ти – той промінь, що в радості живе.
Кажу тобі, мій світ – це ти,
Від перших хвилин, ти – у мені.
Костенко Ліна
Даліти у просторі безмежному,
Творити разом у мріях, веком вічному.
Нехай світанок дарує нам сили,
Кохання сильніше сили – в нас перевили.
Костенко Ліна
Як ріка тече в нікуди,
Наша любов – безкінечна в граді.
Ти в серці моєму, на вірші волі,
О, як люблю, щоб мрії встигли!
Костенко Ліна
В кожній краплі роси, в кожнім чутті,
Знаходжу я тебе, у космосі лункій.
Твій погляд теплістю розсвічує ніч,
Кохання наше зірка, любов вечірній січ.
Костенко Ліна
Сонце зійшло, і мрії злетіли,
Твоє обіймання – це вічне зцілення.
Ми зв’язані серцями, в ритмі кохання,
Відчуття безтермінно, зіпсоване кохання.
Костенко Ліна
Знову над заходом, куди летять дні,
Я в твоїм зорі чую безмежність.
Обіцяю завжди, незалежно від злих,
Любити знов і знов, безмежно і вічно.
Костенко Ліна
Стежки крізь ліс, між деревами таємними,
Те, що ми маємо – аж до вітрів, просторами.
Кохання – наш компас, любов – наше світло,
Ми разом у світі, в потоці життя.
Костенко Ліна
Нехай розділять нас мільйони доріг,
Ти в серці моєму – вічний оберіг.
Слова твої звучать, як радість ідилліва,
Де б не з’явилася, твої сліди живі.
Костенко Ліна
Вигуки серця, в обіймах любові,
До зірок летимо, серед мрій і знову.
Ти моє натхнення, творчості крила,
За тобою, мій ангеле, боротимуся без міри.
Костенко Ліна
В серці моєму – твоя нотка пісні,
Бачу тебе в кожній мить, у сміху ясні.
Знай, ми вічні, як безмежні небеса,
Кохання наше – непереможна краса.
Костенко Ліна
В снах своїх малюю, як мрію твою,
Взявши твою долоньку, йду за спостережу.
Кожен день з тобою – це свято, це час,
У коханні сильному живемо, як враз.
Костенко Ліна
Коли світ загине, і гаснуть зорі,
Наше кохання буде вічними історіями.
У серцях збережемо, у спогаді пісні,
Назавжди твоя, в кожній вірші тіні.
Костенко Ліна
Разом вдвох, уже ніч огортає,
Твоя рука в моїй, серце вже не лає.
Кохання наше – дорога без краю,
Втомившись від світу, ми знайдемо раю.
Костенко Ліна
На краю вечір, знову тихо ллється,
Твій погляд ніжно, моє створіння з’являється.
Безмежно в серці, у ритмі вдихання,
Любов наша – опора у забутті миттєвого.
Костенко Ліна
Так багато докорів, але ми в спокої,
Наші душі мандрують в просторі теплої.
Це – магія, що вирує у снах,
Кохання наше – завжди у ланцюгах.
Костенко Ліна
Пробуджені разом, в м’якій тиші,
Серце моє чекає на ніжні дотики.
Ти лиш у снах, але в ранковій росі,
Вірю, що разом, йдемо назавжди.
Костенко Ліна
Переходжу від серця до свого світу,
Ти – як вогонь, що палить у безкраїх пісках.
Всі мрії з тобою, ті сміхи безмежні,
Кохання – це ми, зовсім не грішні.
Костенко Ліна
Терміни не важливі, коли любимо,
Відчуття цього року – вічне, у сну.
Коли з тобою запускаю свою мрію,
Кохання веде, як світлом і вітром.
Костенко Ліна
Твоя усмішка – мов ласкава дуга,
У серці моєму ти знову, не та.
Нехай час минає, але нас не розлучить,
Кохання наше – це вогонь, не осушить.
Костенко Ліна
Твій дотик до серця – це гармонія,
На горизонті – безмежність сокровенна.
З тобою в танці, в обіймах безсмертя,
Кохання наше – вічне, безцінне, безперервне.