Автор Коваль Софія Костенко Ліна
1. Вогонь пам’яті
Вогонь, що палає, в серцях не згасне,
Пам’ять про бійців, що не повернулись.
Кожен день – це шрам, кожен шлях – безкрайність,
Слово поета – це крик душі.
2. Час війни
Ми в годину темряви, де серце болить,
Віримо, що світ ще зможе зважити.
Тим, хто життя віддав, всім, хто впав у бій,
Напишу на скелі: “Нас не забути”.
3. Голос у бурі
Серед кулеметного свисту і грому,
Вірші скидаю, як листя з дерев.
Хай відгукнеться планета в зраді,
Пам’ять вітчизни — це більше, ніж біль.
Шевченко Тарас
4. Слава героям
Герої в бою встали з пітьми,
Не зламала смерть їхню волю.
Вітчизна плаче, та не за ними —
В їхніх іменах — золоті поля любові.
5. П’ятдесят відтінків війни
Коли сонце вставало, звучав крик про допомогу,
Серед нерухомості – битва за майбутнє.
Час більше ніж рани, це правда наша,
Кожна сльоза — це зкаже згук історії.
6. Слова з серця
Слова – це не зброя, та сила і значення,
Вони можуть зціляти більше, ніж куля.
Ми воюємо творчістю, в серцях – полум’я,
Вірші – це наш щит перед безоднею.
Франко Іван
7. На руїнах
На руїнах колись щасливого дому
Слово моє крутить, як вітер старий.
Тут, де горе, там знову з’являється сонце,
Герої живуть, поки живе і любов.
8. Лист до матері
Мамо, не плач, я боюся зупинись!
Мій шлях бородою покритий, та знаєш.
Твої вірші в серці – це мій оберіг,
Я повернуся, рідне гніздо чекає!
9. Крик війни
Коли палає небо, крики ущухають,
Та пам’ять крокує вічно по землі.
Ніхто не забуде їх, що стали на захист,
Вірші їхні пишуть мати й сини.
Ольжич Олександр
10. Стежки героя
Стежки, що ведуть від бійців до рідних,
На них свічки горять, пам’ятаємо всіх.
Вітчизна в борні, ми знову живемо,
Кожен вірш – це подяка за життя.
11. Лихо ранку
Лихо порадує, та ми не здамося,
Вогонь у серцях, ніби листя весняне.
Поки лунає пісня, поки живе істина,
Слова наші сильні, як прадавні мрії.
12. Відлуння бою
Відлуння бою в глибині душі,
Звучить як молитва, звучить як клятва.
Слово вбиває страх, вкриває обличчя,
Вірші – наш щит у війні, як завжди!
Маланюк Євген
13. Вічний пам’ятник
Герої не помруть, зводимо пам’ятники,
У колонах з крові – свята енергія.
Кожне слово їхнє — це крик у серці,
Віком залишившись, вічно живими.
14. Все наростає
Нестихаючий битва, як хвилі океанів,
Пробиває серце, будить у мріях.
Серед ланцюгів болю, з надією слави,
Вірші кричать про любов до світу.
15. Крила надії
Кожен бій – це крила, що ведуть у мрії,
Ми за правду летимо, за століття боремося.
Не згаснути в пам’яті, зберегти в серцях,
Лінія життя — безмежна у тиші.
Низова Ніна
16. Серце на війні
Серце на війні натхненно б’ється,
Коли тривога сходить з небосхилу.
Слово як зброя в тьмі ночі палає,
Ми не забудемо, потужні герої.
17. Вогонь молитви
Вогонь молитви підносимо в небесах,
З розгублених душ творимо надію.
У спогадах – їхній шлях,
Нехай доведеться життю вернутись.
18. Дороги пам’яті
Дороги пам’яті крок за кроком,
Крізь терни й злидні злітаємо,
Тема війни — в наших головах,
Майбутнє творимо, світло в глазах.
Білик Зоя
19. Груша на фронті
Груша, що цвіте в нашій садибі,
Наскрізь пронизує серце свіжим букетом.
І кожен плід – це спогад про бій,
Любов і витримка в серцях, як завжди.
20. Доля рідної землі
Із серця України, з глибини душі,
З’являються слова, що ллються в цю мету.
Кожен рядок – це відлуння мечей,
Слова перетворюються на вічність.
21. Тиша після грому
Тиша після грому, стогін на дворі,
Кожен герой живе, поки пам’ять береже.
З вуст бережемо вереду в криках,
Ніколи не здамося без боротьби і шляху.
Дзюба Микола
22. Меч за правду
Меч за правду в руках, на колінах,
Словом перемагаємо свою тривогу.
Літаки, що летять, пам’яті у славу,
Ми зможемо збудувати, знову з любов’ю.
23. Смачний сніг
Сніг солодкий, як спогади світлі,
На бійцях залишилась іскра тепла.
Нікому не згорнути, в обіймах свята,
Серце відчуттій віри, яке гордо палає.
24. Крила на вітрі
Крила на вітрі, співаючи мрію,
Виходимо з темряви в лагідну синь.
Слово наше — це віра, це пам’ять живе,
Ця війна залишить ярлик над часом.
Сосюра Володимир
25. Матері без сина
Матері без сина, сльозами повни,
Та віра плодами — у зірках моляться.
Вірші наші — води з джерела відваги,
Словами з’єднуєм світ у розгубленості.
26. Генетика вірності
Генетика вірності, в серцях прочитається,
Кожне слово – це крик, кожен рядок – бій.
Не занепадем, а піднімемося вгору,
Від слів до дій ведемо шлях далекий.
27. Тінь свободи
Тінь свободи, що не відступає,
Крізь тонну туману, ми знову підем.
Нехай війна мине, та силу несемо,
Вірші про мир, про вічність у душах.
28. Колеса війни
Слухають колеса, що їздять поміж жовтим,
Звук гусені працюють, поки стережуть лише.
Незважаючи на війну, наших мрій не спинити,
Вірші наші — солдатом любові бити.
Лисиченко Тетяна
29. Розпач долини
Розпач долини, країна в тіні,
Не залишилось каменю вірного друга.
Проте серце знову засяє на блакитно,
Віра наша просягне в безмежжі.
30. Гук душі
Гук душі закликає, де мрії не гупають,
Вірші обертаються, як вітри на полях.
Вони не погибнуть, доки небесні пісні,
Лише різноманіття надихне для нас.
31. Зорі на горизонті
Зорі на горизонті горять, як мрії,
Справжні вірші зберігаються до ранку.
Кожен спогад — це радість безсмертна,
Сила в них, щоб згуртувати істину.
Чуприна Оксана
32. Поет у бою
Поет у бою, він знає, що робити,
Словом мріє, стіни розбити.
Він — Петрарка з тилу, у мир закріплений,
Сміх та слези – це ми разом несімо.
33. Долина смутку
Долина смутку, але в нас є душа,
Співає серце, і дзвін в повітрі.
Війна не спинить, знову й знову,
Хай піде разом любов і надія.
34. Дзвін у небес
Дзвін у небес, словом об’єднує,
Прошу, повертайся, серце знайдеться.
Кожна сльоза – це слід на семи оках,
Кожен бій – це свято у жорстоких пістолях.
Кравченко Ганна
35. Братам на фронті
Братам на фронті, роздавай, що можеш,
Залиши світло, коли зорі з’являються.
Нам не зникнути, серце рветься вгору,
Вірші хранимо, будуючи надію.
36. Декумний стиль
Долина сліз, сколихнеться дорого,
Сотні облич ми будемо згадувати.
Герої завжди с нами, в серцях юних,
Вірші приходять, розцвітаючи в правді.
37. Ідея перемоги
Ідея перемоги, в серцях віддається,
Шумить над країною, знову живе.
Не підемо в темряву, лише в майбутнє,
Слова піднімуть, образ наш теж зросте.
Орест Довженко
38. Поетичні поклади
Поетичні поклади, вказуючи в бій,
Фантазія в небесах, не зупиняйтесь.
Поки серце знає, що вірність – це істина,
Запалимо разом, щоб майбутнє розквітло.
39. На випробуваннях
На випробувачах, десь в полі зі слізьми,
Вітер звучить в порожнечі, мова лунка.
Та не здамося, — в серцях – вогонь,
Вірші наші на передовій — це мудрість променя.
40. Очі оточують
Очі оточують чуттям ішове,
Кожне слово — це каліцтво, та догори.
Не спиняйся, мила, тримайся в нашій надії,
Вірші, як броня, в серцях захистять.
Капітан Петро
41. Високі зорі
Високі зорі палають, пам’ятаючи всіх,
Словами, як рани, у спогадах далеких.
Ми будуємо мости, честь і віру несем,
Знову встаємо, поки серце б’ється.
42. Листопад в серці
Листопад в серці, як пам’ять зламана,
Кожен лист — це портрет, в віршах бережемо.
Напишемо знову, як славу: не втрачену,
Слова як мати піклуються про всіх.
43. Мовчазні протестанти
Мовчазні протестанти на пустих полях,
Їхня мова — це сила, що нищить темряву.
Ми не підемо назад, ми будемо в бою,
Слова як щит, тож разом до щастя.
Ярослав Коваленко
44. Вільний вітром
Вільний вітром, що не дає зупинитись,
Кажуть, час буде, та не з веденням.
Лише пам’ять залишає, щасливий будинок,
Говоримо правду — будемо пам’ятати!
45. Лише мова
Лише мова — та чи відійде вона?
Слова сильніші, ніж коли-небудь.
Ми перемагаємо разом на світі,
Вірші — це наша сила, це непереможність.
46. За героїв
За героїв потоками вір мені,
Кожен рядок — це слід, що не зник.
Важка правда у спогадах та живе,
Пісня протистоїть війні — серце стукає!
Громова Світлана
47. Обійми українські
Обійми українські, кроки в ім’я,
Пам’яті мільйони через пітьму ведуть.
Зворушення слізочки, любов’ю доторкаємось,
Вірші — це наш план, наш рятунок.
48. Боротьба без кінця
Боротьба без кінця, надія в дії,
Кожен рядок — обіцяє, що не зникне.
Серце в серці, меч в руках,
Вірші вічно — дух народу.
49. За свободу
За свободу, за тих, хто втратив,
Ми співаємо про них, у горі і радості.
Життя в формі віршів, у кожній душі,
Слово – це наша правда, завжди звучатиме.
50. Тягар пам’яті
Тягар пам’яті тисне, та ми покликані,
На словах європейських, спочинку нет.
Відкриваємо надії, надпишемо знову,
Любов і мир у віршах залишаються.
Сподіваюсь, ці твори надихнуть вас на роздуми про війну та пам’ять про героїв.