Автор Коваль Софія Шевченко Тарас
О, гірка доле, що не маєш дна,
Вітаєш нас з ухваленням вітра.
Там, де край світу, де пісні забуті,
Смерть крадеться тихо, в мрії літу.
Франко Іван
Смерть, мов тінь, що йде за нами,
Забирає радість, знімає з плеча.
У вітрах осені серце тьмяне,
Спомин залишить, мов вигин у млі.
Коцюбинський Михайло
Ні звуку, ні сльози, а лише тиші,
Ні дихання шепоту – закінчився путь.
Темрява ховає всі наші мрії,
Смерть – книга закрита, нас більше не бути.
Грінченко Борис
День зустрічаємо, журба в глибині,
Смерть, ти вірна подруга моєї тіні.
На стежках забуття, де сміх давно стих,
Тільки звук мого серця звучить на вітрах.
Ольжич Олег
Лунає з далека, та не зникне,
Стопи на землі, немає щастя.
Смерть нагадує, як роса на зліті,
Всі ми піщинки, що мріють про вічність.
Куліш Панас
Знову сумні ночі, знову втрати,
Крила наші зламані, життя – мов бій.
Смерть у тиші безсмертя завзяті
Ховає плани, гасить вогні.
Тичина Павло
Смерть, ти вітер, ти така ж незрозуміла,
Ти не питаєш, чому когось забрала.
Ми, наче зорі, згораємо в тиші,
Сліди лишаються, як пісок на шалі.
Бажан Микола
Золото осені, але вже без серця,
Смерть вкрала нас, лишила тіні.
Свіча догоріла, повітря гірке,
Де ми були, а тепер тільки сни.
Сосюра Володимир
Закриті вікна, з глибиною пошуків,
Смерть – наш собрат, що нас не забуде.
В сльозах невидимих, у тиші журби,
Залишиться радість, окутана в дим.
Олесь Олександр
О, туга, що села на серце моє,
Смерть, ти приручена, вже не одне.
Тобі я співаю, але ти не почуєш,
Осінь несе нас, долю задумає.
Гончар Олесь
Смерть, мов чайка, над морем плаче,
Схожі на вітри, що утихають.
У небі зірок, там, де не зустрічає,
Лише тінь залишиться, ехо в розмаїтті.
Сосюра Володимир
Коли ти приходиш, то зло за плечима,
Забираєш сміх, лишаєш сумніву.
День без тебе – то тільки пустота,
Нести наші мрії, як прапор у тіні.
Чубинський Петро
Смерть, як мати, все з нас забирає,
Доля невірна – в мечі ти обірвеш.
У темряві жовтих, золотої смуги,
В пам’яті вічно живе все, що нас є.
Довженко Олександр
О, де ви, сльози? У небі бездонному!
Смерть танцює з нами, мов з призраком вонючим.
Взявши всього на світі, світ пішов у кінець,
Ми залишилися, тільки камені на дні.
Костенко Ліна
Смерть – це мить, що не має межі,
Сум у душі, заходи червоні.
Та кожна втрата – це урок, це істина,
В пам’яті залишаться історія спогадів.
Черняхівський Валерій
Тіні скриплять під ногами,
Смерть на звороті, мов вітер крутий.
Ми все запам’ятаємо, будемо служити,
Тільки пусте відлуння залишиться знову.
Багряний Іван
У снігах приреченості тихо ллється,
Смерть перетворює світ на інше, повне.
Забуті сни мандрують кудись,
Та з тінню живемо, як з мертвими рядками.
Маланюк Євген
Глибока тиша, в небі – зорі,
Смерть у відровах, на селищі незалежності.
Смерть – це кінець, та не кінець шляхів,
У думках безмежно залишаються пісні.
Сладковський Олексій
Смерть, ти стук, ти нагадування з вулиці,
У тіні отабореного невизнаного.
О, де ж ми підемо, від краю до краю,
У серці палає огонь безцінних образів.
Яковченко Григорій
На яблуках гнилі, де смуток лягає,
Смерть скидає голоси, аспарагус.
Лише голос до дна лункий, порожнеча,
Доле моя, на тебе народжується лише сльоза.
Глущенко Марія
Смерть – це крапля, що падає в суп,
Вітер відкриває шлях до всього нового.
Але якщо з темряви знов піднімемося,
Спогад залишиться, незабутнім сльозами.
Горай Олександр
У дощі краплі, виграні від вітру,
Смерть знову забирає, світ завершений.
Так зникаємо, доки пісні співають,
Тільки в серцях залишаться наші зірки.
Сенченко Микола
Кров на ріллі, втіха без вітри,
Смерть веде на свято, але чорні сліди.
Спогади зникли, як дим на світанку,
Та пам’ять лишається з нами — на завжди в пам’яті.
Олійник Сергій
У місті душі бездолом гучать,
Смерть шепоче тиха, як пісок на дорозі.
Залишимо сліди, від землі до неба,
Та у тиші серця залишається просвіток.
Гнатюк Тетяна
Смерть заплутала, кольори без дна,
Тіні тихі, мов стежини в траві.
Сльози невідомі, як високе небо,
Залишаться в пам’яті, на дні без дна.
Степаненко Євген
Гармонія безсмертя, співом навстіж,
Смерть крутиться поруч, взявши чуття.
Загублені миті, крізь тьму і води,
Залишаємо спогади, як музику вітру.
Крамаренко Людмила
Смерть – це тиша, що обіймає нас,
Сили обірвані, зникли на завжди.
Лише серце шепоче, вслухаємось в тишу,
Щоб вирватись з обіймів – дитя сумної.
Пушко Григорій
Смерть стукає в радість, як грім у лісі,
Листя шурхотить, мов слова забуті.
Тільки ми знаєм, ким станемо знову,
В сонях безсмертя, щоденним серед міт.
Вербицький Станіслав
Знову стежки, як вітер, сумні,
Смерть не чекає, відкриває сувої.
Там, де мрії ховаються, нас не пустять,
Спогад стане хвилею на душі без труби.
Яременко Орест
Холодна осінь лягає на плечі,
Смерть позначає зсунуті дні.
У танці без дна, у пориві крику,
Розлучає нас, у потоку вітру.
Затонський Іван
У холодному снігу, лунають гудки,
Смерть забирає на невідому стежку.
Тільки образи залишаться на віки,
Як вітри в безмежжі від наше серце.
Кравець Олена
Смерть, мов віхола, що мчить здуває,
Обійми, що кидають у млі та пітьму.
Сліди на землі, що зникли з-під неба,
Тільки спогади – мигтячі, як зірки.
Вовк Ігор
Життя закінчилось, весняний сад,
Смерть прийшла зимою, мов чорна ляга.
Не покинем дні, що згасли в диму,
Але світ пам’яті залишиться в зиму.
Текучий Максим
У тиші безмежжя, розстилається небо,
Смерть для тих, що не чують, не забере.
Спогади залишаться на дні землі,
Мов музика вітру, що співає без слів.
Дорошенко Дмитро
Смерть, ти гість, що скоро завітає,
Наша доля – померти в тиші,
Лише у спогадах залишаться етюди,
Що ми творили на цьому пекучому піску.
Кіндратенко Євгенія
О, сум на порозі, ніч без краю,
Смерть, наче враг, що приходить тихо.
Та реквієм залишиться в серці,
Можливо, прощання прокотиться на хвилі.
Шульга Ян
Умираємо кожен день у краплі,
Смерть, як тінь, що слідує за нами.
В кожному дотику, у кожному смутку,
Лишаємо сліди на пам’ять на завжди.
Макаревич Володимир
Смерть, мов сад, де росте безгомонність,
Заповнила порожнечу, кульгала шовковістю.
Залишимо сльози, як спогади у ночі,
Співаючи наші пісні, немов у вічності.
Мук Параскевія
Вода зцілює, але в чому буває?
Смерть – це квітка, що на дереві цвіте.
Лише пробігають ті, кого вже не буде,
Сонце зірветься, щоб забрати в світ їх.
Крючков Петро
Смерть, хоч небезпечно мочити серце,
Залишає сліди, що зникають в дурі.
Тільки сльози врешті решт – душа людська,
Залишить серце в глибині без краю.
Овсяннікова Яна
Смерть, ти є таємниця непізнана,
Лишень час розкриє всі свої таємниці.
У снах наших жоден з нас не згине,
Адже поруч з нами сподівається на марення.
Гаврилко Любомир
Глибокий сум – це пісня без слів,
Смерть приходить, на острів зберігає.
Йдемо, стискаючи серце, до лиха,
Назавжди залишилося в небі обличчя.
Ротаренко Олексій
У млі трохи світла, але темрява в собі,
Смерть обіймає, як мати свою.
Спогади здалеку, як повітря в повіті,
Тільки радість та туга в одне злилися.
Провозір Надія
На сходах безсмертя, все ще є надія,
Смерть, ти тиша, що подорожує мов повітря.
Ми всі знаємо, що закінчаться дні,
Тому мріймо, поки є можливість.
Левчук Іван
Смерть, ти явище, що не оминає,
Наслідки залишаєш у кожному серці.
День слідує за смертю, підбадьорює якщо,
Життя знову піде в круговорот.
Сукновалова Анастасія
Не сльозами зустрічаю тебе,
Смерть, ти моя перша любов без дна.
Крізь толстий вітер, що сміється в очах,
Спогади приходять, залишаючи знаки.