Автор Коваль Софія Сад кохання
У саду, де лунають пісні,
Зорі в очах, що яскраво світять,
Там, де серця в ритмі весни,
Кохання росте, і вже не зникне.
Незабутнє
Твоє ім’я в серці, мов тінь,
Осяває душі безмежжя.
У замислах ночі, на дні,
Там любов марить, як зліт мрій.
Час любові
Нехай минають роки,
Проте вічність може з’явитись.
У моменті, де серце зляклося,
Любов нас ніколи не зрадить.
Серце в палаю
Під небом велику зірку,
Твої очі, моя радість і гнів.
Кохання — вогонь, в серці полум’я,
Гасити не хочу, хай буде в жнив.
У тиші
За шумом світу, в тиші слова,
Звучать твої пісні чарівні.
У кожному аккорді любов жива,
Разом з тобою, у мрії, в весні.
Тепло
У світі холодному завжди,
Коли ти поруч, де серце чека.
Розцвітає кохання, як радість,
Тепло міжнародне, нема їй дна.
Зустріч
Коли віч-на-віч споглядаємо,
Серця тануть, мов сніг у річці.
Ті миті, що в пам’яті застрягли,
Кохання, подароване в щирій зустрічі.
Стежка в лісі
В лісі, де шепоче вітер,
Ти ведеш мене за собою.
На стежці, що в’ється, як річка,
Кохання, що розквітло, безсоння й спокою.
Мелодія
Віолончель звучить вуально,
Поглянь, нарешті, на мене.
Кохання моє — мелодія таланту,
Що струнами душі кличе за вітром.
Ніжність
У тихому світі, де світло гасне,
Твоя усмішка, майбутнє, висока.
Кохання — це ніжність і гасло,
Вона — це та лінія, що вічно чека.
Безмежність
Як море без краю,
Так наше кохання, мов космос.
За кожним поглядом — безмежність,
Від якої завжди стає тривожно.
Згадка
Кожна згадка про тебе, мов тихий вітер,
Доторкається до серця, відводить в мрії.
Кохання — це пісня, що не зітреться,
Слухаю, як з тобою мчать дні.
Світло
Де б із тобою я не був,
Светрають очі, мов зоря.
Кохання — це світло, вогонь,
Що палає в серці, як небо вдвічі.