Автор Коваль Софія 
Тичина Павло
Осінній вечір, тихий, м’який,
Листя кружляє, мов травневий сніг.
Золото вітру, в димі печей,
Душа співає про щастя і день.
Симоненко Василь
Туман вкриває поля і ліси,
Смуток несе осінь, мов сльози роси.
Голоси птахів, що летять у далеч,
Нагадують нам про минулі миті.
Коцюбинський Михайло
Сад у краплинах, як вишні у згадці,
Квіткоцвіт минає в осінньому званні.
Листя опале, мов спогади, мрії,
Прощальна пора — найкраща мить для надії.
Олійник Олександр
Звірі ховаються в пущі густій,
Осінь шепоче: "Побудь зі мною в тіні".
Старі дороги, покриті листям,
Ведуть у минуле, ментальне, чисте.
Андрухович Юрій
Осінь красуня, одягнена в жовте,
Дарує нам горе, дарує нам роботу.
Кожна алейка шепоче про старість,
Але в кожному з нас — ще тліє молодість.
Багряний Олександр
День коротший, вечір забріда шептати,
Золоті крони нас кличуть до злата.
На порозі зима, не плач, мій друже,
Серце наповнене спогадами, навіть без вьюги.
Кімнатна Світлана
Сонце за хмарами, погляд на згасання,
Осіння пора — час для розуміння.
Листя палає, кольорове й гаряче,
Кожен момент — як нове відкриття.
Шевченко Тарас
Листки, мов серця, на землю спадають,
Спогади вітру, час забирають.
У глухій тиші чую голоси,
В осінньому дні розлука — без краси.
Боярко Микола
Осінь тягнеться, мов синя обшивка,
Хмари одна за одною вітром в рік.
Пісня дощів надходить тихо,
Тихо зливаються миті у дні.
Мартинюк Ольга
Сади вже порожні, лиш гілки стогнуть,
Ковдра з листя, ти вже не прийдеш.
Востаннє покличу я тебе, осінь,
В пам’яті твоїй лиш сліди з шовку.
Ясинський Олег
Вже не теплі ночі, вона до нас йде,
Сумно й тихо, в думках відзеркалить.
Промінь золота — останній акорд,
Лише спогадів тінь у кожному дні обірванім.
Лук’яненко Сава
Їдуть поїзди, гудки вдалині,
Осіннє небо сіре, як спогади.
Хтось не прийде, не знаєш, чому,
Золото в серці — дивний дар зиму.
Мишанич Денис
Сонце ховається, день поступається,
Листя летить, до неба збирається.
Осінь, ти вірна, мов найкраща подруга,
Час для роздумів, для мрій, для вчення.
Сосенко Галина
Вогнище осені, що палає в душі,
Танцює вогонь, від згадок про дні.
Погляну в далеч, там мрію знайду,
В осінньому мареві знову знову піду.
Пчілка Леся
Мелодії вітру на гілках дерев,
Кожен листок — як бажання з свят.
Осінь минула, та серце палає,
В спогадах тепла, я завжди чекаю.
Кобзар Владислав
Пісня тягнеться, і час сповільняється,
Осінь існує в злитті з думками.
Кожен обривок — спогад про світ,
Кожна мить — як мандрівка в леті.
Рябошапка Василь
В тебе в руках — золоті обірванці,
Осінь малює дні на папері з мрій.
Кожен цвіт — це надія на краще,
Лише за вікном — серпневі наші дні.
Залізняк Станіслав
Дощі співають на покрівлях ледь чутних,
Листя снігом ти купав, тільки тут.
Грім у серці моєму, лунаючи тихо,
Скликає на згадку: "Фантазії тихі".
Костенко Ліна
Мріють дерева про дні літні,
Листя сплітає втрачені сполуки.
На порозі холод, та в серці тепло,
Спомини з нами — це наше добро.
Бережанська Оксана
Золоті поля закутані туманом,
Далеко, дуже далеко — у снах химерних.
Осіннє сонце, поранене, є,
Змучені деньки у чергуванні без неба.
Драч Іван
В небі хмари, вітер дме в сльозах,
Осінній звук, як грім за спиною.
Тіні природи зі слів не зникають,
У серці вірш — то вічність на порозі.
Ласточкін Микола
У вітрі чую, як шепочеш, осінь,
Всі забуті сни, забуті й втрачені.
Твоя краса в дні з повторення,
Залишає стежки в нашій звучній пам’яті.
Жовтань Руслан
Викидають листя, як спогади з глибини,
Свіжий подих — уже не до зими.
Кожен колір — історія, щастя безмежне,
Осінь входить, демонструє спасіння.
Пилипович Анатолій
З усіх пригод, що має світ,
Осінь учениця — мати, як води блакит.
Падіння, звуки, дощі в небі,
Залишають серцю смуток у глибині.
Чуприненко Ярослав
Взуті в обірванці, золоті моменти,
Осінній танець — емоційні сліди.
Вітри небесні співають у сутінках,
А спомини м’яко дрімають у мигах.
Суслава Ніна
Жовті і червоні, з осені дні,
Листя подрібнене, мов думки все п’янкі.
Письменні рядки танцюють у спомині,
Кожна година — маленька безконечність.
Левченко Ростислав
Сад закритий, небо срібне,
День тихенький з вітерцем любить.
Листя шуршить під ногами,
Відголосся осені — таємниці з вчорашнього.
Немирич Анна
Листопад у серці, холодно та радісно,
Вчорашні сни ростуть у витязі.
Думки шепочуться, куди ж ми йдемо,
Осінь — втіх для душі, розмірковуючи про завтра.
Верба Ярослава
В обіймах вітру осінь з’явилась,
На гілках згадок відгомін вдали.
Тихо, весело, живе в нашій споді,
Краса незвична, вись, у всіх нашій середині.