Автор Коваль Софія Кравчук Олег
Котик в вікні, гляне сумно,
Мріє про простір, де буде вільно.
Десь за межами цих стін,
Де світло, де радість, де щастя.
Шевченко Тарас
У лісі пташка плаче,
Про зниклі ліси, що не повернуть.
Її серце б’ється в такт,
Де співають лункі відголоски.
Гончаренко Лілія
Собака на вулиці жде,
Господаря, що в спогадах є.
Очі, як ліхтарі, сяють,
Ждуть повернення, що не настає.
Неживий Степан
За річкою вівця пасеться,
Серце її від туги стискається.
Вона пам’ятає, як бігала в полі,
Тепер жде волі, мов в’язень у долі.
Тихий Володимир
Кажан у темряві літає,
Сум у його серці повстає.
Пам’ятає, як ясні ночі,
Тепер же один у пітьмі без підмоги.
Сковорода Григорій
Зайчисько, що в траві ховається,
Від загрози тихенько здригається.
Не знає воно, де знайти дім,
Тільки мрії про луки, де споминів дим.
Левченко Анна
Кішка старенька під ліжком спить,
Сни її — про часи, що вже не зітхнуть.
Про м’якенькі руки і теплі обійми,
Вона пам’ятає, як грілися мрії.
Дорошенко Микита
Слон на Саванні тужливо дивиться,
Спогад про друзів у серці тиснеться.
Вода на губах, а думки далекі,
Втрачені миті — лиш тіні, не реки.
Поліщук Мая
Курка в ярмі, ох, як давно,
Мріяла співати про небо синьо.
Тепер у клітці, не знає вона,
Де знову їй злетіти — до світла, до дня.
Бондаренко Руслан
Песик, що вулицями блукає,
Шукає друга та не знаходить.
Серце його сповнене надії,
Чекає день, коли з’являться мрії.
Костенко Олексій
У будці біля шляху собака спить,
Сон про друга, що забув підтримать.
Очі закриті, але мрії вільні,
Спогади щасливі крутять в грані.
Грищенко Світлана
Лисиця в лісі, тихо йде,
Пам’ятає час, коли щастя було везде.
Тепер же одна, з надією в серці,
Блукає між дерев, збираючи відчуття.
Савченко Олена
Білий ведмідь на крижаних горах,
Згадує, як сильно його хочуть знищити,
Але в серці у нього надія палає,
Вільний за полярним колом, як марево, грає.
Носенко Владислав
У лісі куниця бігла вночі,
За нею сліди ведуть у мрії.
Перетворює тишу на музику звуків,
У серці – пам’ять про щастя пекуче.
Білозор Євген
Папуга на гілці, співає пісню,
Про родину, про птахів, про зиму.
Жде кожного ранку, коли буде знову,
Вільна, в небі, мов світла любов.
Супрун Ірина
Мишка під ліжком тихо шепоче,
Про світ, де любов ніколи не зупиняє.
Сердечні розмови з другом вечірнім,
Вриваються в тишу, як спогад про печаль мрійний.
Маляренко Роман
Рибка в акваріумі, що плаває самотньо,
Замріяно дивиться на світ за крильцем.
У серці мрія, що тягнеться до дна,
Назад у річку, де світла весна.
Кучеренко Артема
Воробець на проводах співає,
Про сонце, про шляхи, що забуває.
Надія в нього, як трепет на крилах,
Вільно мандрує, мечтаючи про дива.
Логвиненко Катерина
Жираф на савані, з висоти стежить,
Про зниклі будинки, про гори, що гризуть.
Одні тільки сльози на обличчі грізно,
Коли згадує, як прийшло це тривожно.
Степанов Вадим
Кішка з вікна за воробцями глядає,
Не забуде, коли грала в ранкові дні.
Десь глибоко в серці частинки мрії,
Живе, готова до ніжності й надії.
Ярошенко Надія
Медведик у парку, зім’ятий з туги,
Пам’ятає, як ще хотів грати з друзями,
Тепер його сон — про дружбу, про поле,
Про щасливі дні, що наповнені волею.
Коваленко Петро
Тигр на сонці, задумався глибоко,
Пам’ятає, як тікали всі довкола.
Від страху і гніту, тепер він самотній,
Мрія про ліс, де усе воно п’янить.
Федоренко Аліна
Лис у лісі, що тихо блукає,
Сумно згадує, як свобода його не зраджує.
Вітри з півночі, в серце тьма,
Шукає свій шлях в холодному світі недосяжно.
Зінченко Артем
Кенгуру в Австралії, мріє про свій дім,
Втрачені мати, брати, злагоджена сім’я.
Кожен скачок — мислі про дім,
Одна у світі, та в серці — сльози й рими.
Гомонов Олександр
Синиця, що дзвінко співає вранці,
Згадує незабутні ті дні, коли з другом танцює.
Тепер під дощем, таємно від труднощів,
Співає лише для себе, мов про мрії.
Шульга Роман
Ламка черепаха, що вікна змиває,
Сумно для неї, але й надія її не покидає.
Шукає дім, де спокій і мрії,
В серці носить весну, щоб жити в обіймах.
Руденко Оксана
Ящірка на камінні, що сонце гріє,
Тепло нагадує про дні, де радість вміє.
Шукає світу, що вже не поверне,
Але вікно надії не зникне ніколи.
Ігнатенко Віра
Е мураха під небом, повна сподівань,
Мрії про весну, про своє місце в домі.
Шукаючи шлях на величезній землі,
Носить в серці веселий натхнення коло.
Левицький Ярослав
Рак у річці, зупинився на дні,
Втратився в думках, де рідня в тіні.
Скеля в річці, затишок близький,
Але брат з сестрою — над водою, світи.
Осадчий Валентина
Страус на мирному полі, крокує сміливо,
Пам’ятає, як мріяла пасти, радісно й вміло.
Тепер забутий, з тінню в очах,
Зберігає мрії про простір далекий у страхах.
Гнатюк Злата
Голубка у місті, серце б’ється в грудях,
Мрії про небесні простори просять в руках.
Забула про кривди, любов знає,
У кожному слові — мир вона шукає.
Кузьменко Єва
Забуті черепахи простір минають,
Пам’ятають дороги, у плутанині сну.
Вітри холодні та теплі, у серцях запалюють,
Спогад про сон, що світанок у ньому винесуть.
Черепаха Ніна
Воробей у гнізді, чекає на весну,
Забутий щасливий, миготливий у сні.
З теплом в серці, ща́сного знайде,
Яскраві моменти, що миттю-промінять.
Феденець Віктор
Лев у савані, споглядає далі,
Сумує про друзів, що не зуміли.
Вітри великі чують, як падає,
Це пам’ять про серце, що зберігає надію.
Ширшов Роман
Ослик у полі, поміж квітами мріє,
Про спільноту, що разом з ним, дружить і діє.
Смуток терплячий, коли ненадовго,
Але у серці вогонь — надпам’ятний, далеко.
Зубенко Галина
Лемур у лісі, що дивиться в далечінь,
Шукає свій шлях у пустині мрій.
Сумує про те, як все могло статися,
Але в надії його б’ється серце, не потонеться.
Гайдаш Олексій
Щур у куточку, гнітючі сльозливі,
Споглядає світ, де сонце звелося з новими.
Мов сніг, що тане — шляхи в мені,
Сумна пам’ять про втрачену ніжність, втіхи.
Мережко Ілля
Мавпа на дереві, що сміється ніжно,
Сумує про мати, про ліс, про виклики.
Світла і радість в серці викликають,
Зі спогадів щастя, нові мрії творять.
Кучер Олеся
Собачка у парку, з радістю грає,
Мене вже жде, нові мрії має.
Знає, що радість має не зникнути,
Серце її — ключи до щастя сильніше.
Рогаченко Кіра
Коза на пагорб, де гарно цвітуть,
Сподівається, що десь знесе старий пліт.
Суворі зими, з приходом весни,
Пам’ять про здоров’я, яке живе завжди.
Добровольська Анжела
Ріпка у городі, точно знає,
Мріє про дні, де у полі цвіте.
Життя її — через перепони,
Незгасаюча надія, запалює знову.
Рябчук Олексій
Пантера в далеким лісі, що спить,
У серці носить часи, що стали без тих.
Самотньо десь в радісних мріях,
Про дім, про тепло, про вільне життя.
Поліщук Ганна
Струмочок тихий, що мкнеться з-під мряки,
Несе спогади, хвилювання, озера серцями.
Природа в тиші, безжально переглядає,
Знаходить розраду, вмираючи бездушно.
Чорненька Ольга
Олені в лісі, у немому молчанні,
Носить із собою, ностальгію безкраю.
Сумують про пройдений шлях в долині,
Шукають природу, що навколо гомонить.
Дунаєва Яна
Кіт на порозі, у погляді туга,
Пропустив свого друга, пам’ять не замкнеться.
Сонце мокрими очима заблищить,
Коли прийде мить — вечірня хвиля.
Веременко Станіслав
Кінь на полі, що у траві,
Мрії про кулі, про веселий день у сні.
Вширяється долина, свобода літає,
А в серці, як зв’язка, пам’ять притягає.